Юрій Єхануров: «Останній призов до армії має бути у 2009 році»
Керівник Міноборони – один з двох президентських міністрів в уряді Юлії Тимошенко, та коли Віктор Ющенко вніс його кандидатуру на затвердження Верховною Радою, подиву парламентарів не було меж. Ніхто навіть не підозрював, що ним стане один із послідовних опонентів Юлії Тимошенко в питаннях ринкових відносин та державного управління Юрій Єхануров. Тим паче, що коли формувалася коаліція демократичних сил, Юрій Іванович не одразу погодився на її створення, аргументуючи свою окрему позицію рядом вагомих зауважень до тексту угоди. Проте у вирішальний момент таки віддав свій голос за друге пришестя Юлії Тимошенко і пішов до її уряду працювати міністром оборони. Вони обоє були прем’єрами, і якщо вірити в циклічність української політики, коли на посту глави Кабміну змінювали один одного Янукович, Тимошенко та Єхануров, то Юрію Івановичу недовго лишилося чекати на своє друге прем’єрство. «Мені дуже не хотілося б, щоб військові були розмінною монетою в політичних змаганнях» Юрію Івановичу, уряд Юлії Тимошенко зараз звітує про свої «100 днів». Якими були його найбільші досягнення та прорахунки за цей період? Це не зовсім етично розповідати про роботу в уряді, в якому працюєш. Як кажуть, людина краще знає смак яйця, аніж курка, яка його несе. Думаю, що про це мають сказати аналітики, незалежні експерти, а не самі урядовці. Ми повинні давати звіт, а експерти - оцінки. Так, експерти вже висловилися з цього приводу. І деякі з них вважають, що уряду заважав працювати Секретаріат Президента... Чого я не сприймаю, так це коли говорять про результати і жаліються, що хтось комусь заважає. Якщо заважає, то не займайся цією справою, бо якщо ти щось вирішуєш, то кажи про результат. Коли я в 25 років став директором заводу, в ті часи у «Київміськбуді» нас всіх вчили – у кого є обставини, що заважають, чи купа ворогів, то ти просто не тим займаєшся. Якщо є результат - ти працюєш, якщо немає – до побачення. Яким є ваш особистий результат на посту міністра оборони? Я вважаю, що головне зобов’язання, яке я на себе взяв, я виконую. Це вирішення соціальних питань, тому що був провал у цьому напрямку роботи. По-друге, треба було розглянути і прийняти рішення по більш оптимальній структурі для міністерства, щоб забезпечити виконання завдань не лише цього року, а й на майбутнє у зв’язку з переходом на нові принципи формування армії. Тому був затверджений план переходу армії на контрактну основу, і відповідно до нього ми почали діяти. Крім того, відбувалася серйозна перевірка стану бойової готовності Збройних сил України. Інспекція, що працювала місяць, вже завершила свою роботу. І думаю, що найближчим часом буде дана оцінка, будемо бачити недоліки і позитиви, аби рухатись далі. Особисто можу відзвітувати: я обіцяв, що будуть видані 1600 ордерів на житло, і от в Бєлгород-Дністровському 29 березня ми вручили 1600-й ордер. Мене більше всього хвилює зараз ще одна цифра – в квітні має бути видано 500 ордерів, і це з тих 2000, які будуть видані у другому кварталі. Цим ви звітували на останній зустрічі з Президентом на Банковій? Соціальні проблеми, які треба вирішувати в українському війську, Президента хвилюють, бо він оголосив, що буде патронувати тему будівництва житла. Друга тема зустрічі – доповідь про бюджет, як іде виконання указу Президента щодо додаткових 7,5 млрд. грн. Третє, я доповів, про результати перевірки стану бойової готовності ВМС України, які я оримав під час відрядження до Севастополя. Була також ціла низка інших питань. Загалом це потягнуло на годину доповіді Верховному Головнокомандувачу. Чи не перетворюються на соцзмагання обіцянки, з одного боку – прем’єрки з виплатами вкладникам Ощадбанку, з іншого – Президента, який опікується соціальним житлом, зокрема і для військовослужбовців? Мені дуже не хотілося б, щоб військові були розмінною монетою в політичних змаганнях. Коли була криза, Верховна Рада прийняла небагато законів, але закон про чисельність Збройних сил все-таки був прийнятий. Армія об’єднує думки та погляди депутатів різних політичних спрямувань, і це дуже важливо. Подивіться на наш профільний парламентський комітет – там є різні політичні уподобання, але все, що стосується безпосередньо потреб українського війська, то це знаходить-таки консенсус. Можливо, у такій президентській опіці військом є і відповідь на питання, чому уряд Тимошенко не дає додаткових 7,5 млрд.грн.? Уряд ще нічого не виділив для армії. Для цього потрібно направити до Верховної Ради відповідні зміни до бюджету-2008, але пропозиції від Міністерства фінансів поки виглядають дуже скромно. Фактично, вони йдуть на те, щоб забезпечити фінансування армії на рівні минулого року. Але, якщо врахувати той шалений рівень інфляції, який був у 2007-му і, на жаль, продовжується досі, то стає зрозумілим, що цього недостатньо Як тоді це пов’язується з передвиборчими обіцянками перевести армію на контрактну основу та скасувати призов, якщо немає грошей на це? Якщо будуть виділені додаткові 7,5 млрд. грн., це значить, що ми виконуємо план переходу армії на формування за контрактом. А ні, так – ні. Коли ж буде скасовано призов? Давайте так: спочатку закон про зміни до бюджету, а потім від мене ви почуєте детальний графік нашої подальшої роботи. Поки працюємо на те, що останній призов має бути у 2009 році. А коли в часі відбудеться остаточний перехід на контрактну основу? Цього року ми плануємо, що на 100% мають бути скомплектовані а контрактній основі Військово-Морські сили, також авіація та війська зв’язку. Тобто, ми хочемо спробувати, як це працює. Там якраз більше потрібно фахівців та довший термін перебування на службі, тому саме ці складові війська були визначені першими. Чому Президент зацікавився Севастополем і покликав вас одразу після вашого відрядження туди? Це пов’язано з намаганням Віктора Ющенка врегулювати україно-російські стосунки, зокрема у військовій сфері? По-перше, увага до Севастополя прикута тому, що в червні цього року відбудеться святкування 225-річчя відновлення міста. Як відомо, є старовинне місто Херсонес, на околицях якого і виник сучасний Севастополь. Звичайно, наші ВМС будуть приймати участь у цих заходах. По-друге, перехід повністю на контракт ВМС – це важка робота та серйозні заходи для того, щоб підготувати всі необхідні складові. А це і переобладнання казарм під нормальні умови життя, це постійне і службове житло, ремонт кораблів, велика робота по наповненню всього того, що називається професійна армія. Тому цей рік оголошений роком ВМС і ми звичайно повинні цьому приділяти велику увагу. До речі, нещодавно відбулася зустріч з командувачем ВМС віце-адміралом Тенюхом. Він буде об’їжджати наші обласні адміністрації, ради, і я буду просити їх, щоб вони взяли поглиблене шефство над всіма кораблями, які носять горде ім’я їхніх міст. Ви вважаєте, що місцеві бюджети можуть потягнути такий фінансовий тягар? Ви знаєте, я щиро вражений, що український бізнес почав повертатися до державницької основи України, якими є Збройні сили. В мене сьогодні є тепле та добре відчуття до однієї людини з Одеси, яка зробила перший внесок в цю справу реально перерахованими коштами. Крім того, цей підприємець сказав, що він зі своєю компанією бере шефство над одним із наших катерів. І на яких умовах відбувається це шефство? Ніяких. Він каже, що може собі це дозволити. Просто допомагає, бо розуміє, що становлення армії – це становлення нашої держави. Чому церкви будували в 90-х, бо душу спасали. А зараз бізнесмени себе рятують, вкладаючи кошти у військо... І така людина не перша. У Севастополі мені доповіли, що один із наших кораблів отримав суттєву допомогу в ремонті від ще одного київського підприємця. Так що робота пішла, і київський та одеський підприємці – лише перші ластівки. Хотілося б, що це стало рухом. І потім з’явиться який-небудь благодійний фонд, який збиратиме кошти на відродження нашого флоту? Ні. Я хотів би, щоб платили прямо заводам, де знаходяться на ремонті наші кораблі. , Якщо з бюджетних коштів ми можемо дати всього 5% на поточний ремонт кораблів, зрозуміло, що багато в чому є потреба. «Цілком можна було б починати вводити в кошик валют євро та російський рубль» Давайте повернемось до економічної складової діяльності уряду, все ж таки ви багато високих посад пройшли у виконавчій владі. Чим для української економіки загрожує інфляційний процес, який сьогодні поки ніхто не зупиняє? Я поки що бачу, що йде робота на підтримку імпорту, і мене дивує те, що українські підприємці-експортери якось мляво реагують на це. Немає активності з боку громадських організацій підприємців. Поки що об’єктивно можна сказати: те, що відбувається, - на руку імпортерам. Збільшення надходжень від митниці – це дуже добре, позитивно. Але в іншому - це проблема. Тож які першочергові антиінфляційні заходи потрібно вживати? Чи є у вас право дорадчого голосу на засіданнях Кабміну при обговоренні цих питань? Засідання Кабміну відбуваються у дуже демократичній обстановці, і кожен член уряду може висловитися. Я не мовчу, висловлююся, але є економічний блок, ці люди сповідують якісь погляди, вони перемогли на виборах і мають право управляти цією державою. Я можу не погоджуватися, коли мова йде про якісь концептуальні речі. Конкретні заходи можуть абсолютно правильними, але ж мова йде про концептуальні основи. Наприклад, я проти ручного управління в принципі. З Віктором Пинзеником уже сварилися з цього приводу? Ні, що ви. Якраз із Пинзеником у нас концептуальні погляди однакові, інша справа, як воно в реаліях виходить. І все ж таки, яких заходів треба негайно вживати? Я сказав, що є. Але зрозумійте, я – міністр оборони в цьому уряді, тому я не хочу втручатися в іншу сферу. Вже пройшло 100 днів, я дуже хотів би, щоб все було направлено на те, щоб згуртуватися та почати працювати разом. Тоді скажіть як професор економіки, як ви прокоментуєте ситуацію з доларом? Ви ж давно говорили про те, що в українській економіці не має бути такої прив’язки до долара, а краще до валютного кошика... Це рішення, яке мають прийняти Президент, прем’єр-міністр, міністр фінансів та голова Нацбанку. Скажу як професійний економіст: з моєї точки зору цілком можна було б починати вводити в кошик валют євро та російський рубль. Спочатку це робити в невеликих дозах і поступово переходити, враховуючи, який у нас експорт в зону рубля та євро. Відтак здійснювати таку політику, але оголосити її для того, щоб не було ніяких спекуляцій. Хоча спекулювання на валюті – це вічна тема. «Мої стосунки з Юлією Володимирівною підкреслено шанобливі» Чим відрізняється робота уряду Тимошенко першої каденції від другої? Є принципова різниця? По-перше, є більше терпіння у вислуховуванні інших точок зору, відчувається колегіальна робота у прийнятті рішень. По-друге, працюють урядові комітети, а відтак іде більша підготовча робота. Серйозно впливає Секретаріат Президента зі своїми аналітиками і експертами. Я вважаю, це нормально, коли такі елементи є. Тобто в роботу першого уряду Тимошенко більше втручалася підпорядкована Президенту РНБОУ, а цього разу більше Секретаріат Президента? Я б так не говорив. Секретаріат Президента висловлює свою точку зору, його представник в Кабміні пан Шлапак досить аргументовано виступає, і ця думка сприймається при обговоренні. Це добре. Чи є прийнятним публічне листування Банкової з урядом? Це прозорість процесу, весь народ знає, що робиться. Це навіть не проблема, а стосунки, які лише складаються. Мені особисто подобається, коли письмово викладається якась точка зору. А не усно і по телефону, як колись? Так, ми вже проходили телефонне право. Отже на зміну телефонному праву прийшов епістолярний жанр? (Сміється) І так погано. Знаєте, я прочитав у книзі історика Олександра Палія цитату із VI століття про те, що слов’яни хороші воїни, єдине, що вони весь час між собою сваряться і ніяк не можуть зорганізуватися, а так хороші люди. Так це не є питання особистостей, гени такі. Особисто до вас є довіра у прем’єр-міністра? Не дається в знаки ваша особиста позиція при тяжкому формуванні коаліції? Мої стосунки з Юлією Володимирівною підкреслено шанобливі, і я не можу сказати, що до моєї точки зору як міністра оборони не прислуховуються. Нинішня діяльність Кабінету Міністрів дуже протирічить вашим поглядам як політика та економіста чи ви готові нести колективну відповідальність за зроблене цим урядом? Кожен з міністрів несе відповідальність за свій сектор. А щодо моїх поглядів, то 100 днів мине, і я на своєму персональному сайті часом буду щось писати для душі. Все ж таки, як Віктору Ющенку вдалося вас вмовити піти на цю посаду? Це ж якими мали бути його аргументи, аби ви наступили на горло власній пісні? Я – державна людина. А аргументи, які привів Президент, були настільки сильними... Що це були за аргументи? Років через п’ятнадцять я напишу про це у мемуарах. «По Євро-2012 зараз питань до Міноборони не може бути» На якому етапі виконання доручення Президента щодо передачі земельних ділянок Міноборони під проведення Євро-2012? Це питання уже вирішено. Все що треба було вирішити у Львові, Одесі, Дніпропетровську ми вирішили. По Євро-2012 зараз питань до Міноборони не може бути. Що за це отримало Міноборони? Квартири. Це була важка робота із мерами міст, з главами обласних адміністрацій. Ми довго дискутували, проводили зустрічі і лише потім приймали рішення. Звичайно, можна виставити високу ціну, але ми ж робимо спільну справу, тому компроміс таки був досягнутий. Наприклад, як це відбулося у Дніпропетровську. Нам виділили таку ж саму кількість міської землі в іншому місці, і як компенсацію за те, що ми поступилися ділянками у центрі міста, отримали 50 квартир для військовослужбовців. Ми порахували все, і нас це влаштувало, тому ми переселили військову частину. В чиїй власності тепер знаходитиметься залишена вами земля? Ми передали місту, це комунальна власність. І на цій території буде розбудована інфраструктура стадіону. Таким чином ми перевели по одній військовій частині в кожному місті. Чи буде продаватися надлишкове майно Міноборони? Його заборонено продавати. Одразу тільки уряд почав працювати було прийнято рішення зупинити всі процеси, тому перший квартал завершується тим, що ми практично нічого не продавали, і за два місяці маємо 68 мільйонів з того мільярда, який ми повинні отримати.Отже, порушень немає, грошей немає, все добре. «Міністерство оборони у випадку формування професійної армії стає найбільшим державним замовником у країні» Чи одягали ви за цей час хоч раз військову форму? Ні, звичайно. І не одягну, бо я цивільний. До речі, я перший повністю цивільний міністр оборони, тому що навіть Валерій Шмаров працював у військово-промисловому комплексі і сприймався як свій. Всі мої заступники теж повністю цивільні, і це європейська норма. Наприклад, коли я приїхав у Вільнюс, мене зустрів мій колега міністр оборони Литви, він – лікар за фахом. Я його теж питав, як працюється, він відповів, що абсолютно нормально. Зараз Президент активно відвідує військові об’єкти, і нещодавно його чи не вперше за роки правління українці побачили в танку та ще й у військовій формі. Чим викликана така зміна образу? Ви бачили зовнішні речі. Розумієте, наступив досить таки серйозний час для країни. Ми повинні будемо обрати напрямок подальшого розвитку. Зокрема, нашої авіаційної техніки, цьому буде присвячений наступний візит Президента до нас. І якраз випадає так, що найближчі рік-півтора це треба зробити, бо ми маємо визначитися, чи будемо застосовувати офсетні технології інвестування в Україні, з ким ми будемо робити літаки у майбутньому, чиє обладнання прийде до нас, коли ми почнемо комплектувати наші корвети у ВМС. В якому напрямку ми будемо рухатися у питаннях, пов’язаних із зв’язком в армії і автоматизованими системами управління. Треба приймати принципові рішення на рівні Верховного Головнокомандувача, тому під кожен візит Президента ми ретельно готуємось, організовуючи цілу виставку. Кожен головний конструктор доказує, що саме його розробка краща, бо це державне оборонне замовлення. А Міністерство оборони у випадку формування професійної армії стає найбільшим державним замовником у країні. Отже, ми не просто визначаємося, в якому напрямку рухатися, це ще й науково-технічний прогрес – слово, яке вже забули з радянських часів. А це – інноваційні технології. Тому ці рішення мають прийматися на найвищому рівні – РНБО, парламентом, Президентом. Але ж це колосальні кошти... Так, професійна армія - це дуже великі гроші, і помилитися тут неможливо. Це все добре, але ж в Україні не проводяться реформи, аби економіка працювала настільки успішно, щоб можна було виділяти кошти на інновації... Оце вже є питання хуторянства. Ми давно не були самостійною державою, із середини 17 століття. Тому виховання людей йде в споживацькому плані, а не в дусі того, що вони мають бути самостійними. Така споживацька ідеологія вже взяла в полон всі політичні сили, і це не державницький підхід. На жаль, більша половина населення в Україні вважає, що держава зобов’язана щось давати. Це дуже важка тема, і ми про це говорили і під час обговорення конституційної реформи. Світ рухається досить швидко, і ми повинні думати, чи хочемо ми бути у золотому мільярді, чи будемо на своєму хуторі солодко спати, доки світ розвивається. Ким із нинішньої верхівки влади може бути вироблена державницька позиція, коли перші особи в державі перебувають під впливом соціального популізму? Читайте на моєму персональному сайті лекції, з якими я їздив минулого року по Україні. Я своїх поглядів не змінив, і повинен щодня цю державу будувати, незалежно від обставин. І я не буду жалітися, що мені дали чи не дали бюджетні кошти. Щодо українського військово-промислового комплексу. Зараз опозиція лякає тим, що при вступу України до НАТО загине вітчизняний ВПК... На це питання треба дивитися з прагматичної точки зору, з точки зору вигоди для держави. Зараз Російська Федерація, де може, повністю дублює продукцію наших військових підприємств. Тому, фактично, ми весь час скорочуємо співробітництво у цій сфері. Натомість, доступу до натівських новинок у нас немає, тому що ми не маємо достатнього рівня співробітництва. Хоча б на тому рівні, на якому Росія співпрацює з НАТО. Вони досить серйозно обмінюються новаціями. Думаю, що все-таки, тема розвитку ВПК має розглядатись ще й у такій площині: якщо кошти даються Міністерству оборони на озброєння, то ми їх повністю віддаємо на озброєння, зокрема Міністерству промислової політики. Я хотів би, щоб було розуміння у кожного пересічного українця: якщо вкладено мільйон в озброєння, це означає, що 600 тисяч повернеться державі назад у вигляді податків та різних нарахувань. Це кошти, які повертаються в бюджет, це розвиток країни, серйозний рух в майбутнє. Так з ким же нам будувати ті ж літаки? Наскільки я розумію, якщо Росія такими темпами продовжить дублювати підприємства, з якими ще працює в Україні, то найближчим часом РФ взагалі зупинить будь-яке співробітництво з нами в сфері ВПК. Росіяни виштовхують нас з цього ринку, закриваючи шляхи до співробітництва з НАТО? Абсолютно логічно. Ми з росіянами ніяк не можемо закінчити проект по АН-70, це, до речі, теж буде свідченням того, чи ми працюємо, чи тільки розмовляємо. До речі, Україна витрачає на своє військо 2 млрд дол, Росія – 21 млрд, США - 585 млрд. Отже, альтернативи вступу до НАТО немає? Немає. Але треба спочатку, щоб таке розуміння було у кожного українця. Повинен пройти якийсь час. У цій дискусії на перше місце має бути поставлене питання вигоди для держави. Має бути розуміння, які прийдуть замовлення для українських підприємств та скільки буде створено нових робочих місць. Має прийти усвідомлення, якою має бути наша безпека і де наші кордони. Люди ж не задумуються про це, а еліта – дуже вузький прошарок, який над цим думає. Тому все-таки повинен пройти час.
| 
