Ярослав Кендзьор (НУ-НС) та Владислав Лук’янов (ПР) про оцінки 100 днів роботи уряду Тимошенко та перевибори київського мера
Ольга МАЛИШКО: Говорити будемо про різні думки щодо 100 днів діяльності Тимошенко. Чи загрожує Україні криза місцевого самоврядування у світлі перевиборів київської верхівки. А сьогодні наші гості Ярослав Кендзьор, народний депутат, представник НРУ, фракція НУ-НС, і телефоном Владислав Лук’янов, народний депутат, представник фракції ПР. Доброго ранку вам. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Здравствуйте, Ольга, здравствуйте Ярослав, здравствуйте радиослушатели. Ярослав КЕНДЗЬОР: Доброго ранку. Ольга МАЛИШКО: Тож оцінки діяльності уряду Тимошенко на посаді прем’єр-міністра найрізноманітніші. Наведу лише 2 приклади. Міністр фінансів, оцінюючи діяльність уряду за 100 днів, повідомив, що бюджет було виконано з профіцитом, збільшили вдвічі надходження від ДПА, державної митної служби, повернення ПДВ вчасно. Звичайно ж говориться про соціальні виплати. Вчора Юлія Тимошенко досить-таки, на думку декого, нескромно висловилася щодо діяльності свого уряду. Опозиційний уряд на чолі з Віктором Януковичем різко розкритикував перші 100 днів – хаос фінансово-економічний, відсутність реформ, політичні прорахунку. Ось такі оцінки. З їхнього боку жодного плюсу немає. Пане Владиславе, вам першому слово, тому що ви представник опозиції, саме опозиція має давати оцінку діяльності влади. Що ж виходить – жодного плюсу не поставили уряду Тимошенко? Владислав ЛУК’ЯНОВ: Основная проблема, вот как я вижу ситуацию, с одной стороны, мы ожидали получить отчет премьер-министра, услышали речь кандидата в президенты, который ставит задачи перед страной глобальные, которые ничего не имеют с реальностью. Т.е. все надумано, декларации. В то же самое время, как изменилась цена на ту же капусту на рынке, на те же бурячки. Вспомните ролики Тимошенко «Юлю поверніть» про бензин. Ну что, перевернули страницу, и что имеем? Имеем бензин более, чем оп 6 грн. на качественные сорта и около 6 на ходовой 95. Мы имеем кризис в газовой сфере. Тимошенко обещала, что она снизит цены на газ, решит вопросы. На самом деле, мы видим, общаясь с предприятиями, что полный хаос в сфере газового регулирования. Ольга МАЛИШКО: Тобто, виходить, що жодного плюса? Владислав ЛУК’ЯНОВ: Та не то что жодного плюса, вы посмотрите, какая страшная инфляция. Вот выплачено 1 млрд. сбережений, а инфляция на продовольственную группу товаров достигла более 10%, а именно в продовольственной сфере население потребляет больше всего. И если взять не дутые расчетные цифры, то мы видим, что люди потеряли 10% от того, что у них было. Ольга МАЛИШКО: Пане Владиславе, а ви згодні з тим, що будь-який уряд свої перші 100 днів працює на тому, що йому залишає попередній уряд? Владислав ЛУК’ЯНОВ: Да, я с этим согласен на 100%. Мы оставили 25 млрд. грн. правительству Тиошенко, и она все эти деньги, ведь у нас была такая же возможность, чтобы выплеснуть на рынок, но мы понимали, что инфляция съесть гораздо больше. Вот смотрите, 165 млрд. – это остатки на счетах банка, плюс личные сбережения, ну до 200 млрд. 10% инфляция за эти 2 месяца. Что у нас получается? Что 20 млрд. мы украли у наших, т.е. дали 2 млрд., забрали 10 млрд., т.е. в 2, в 3, в5 раз мы забрали больше, чем то, что дали, в зависимости от категорий граждан. Т.е. на самом деле это страшные вещи происходят с экономикой страны. Т.е. все это оплачивает в конце концов нашими избирателями, нашими жителями Украины, гражданами Украины, которые катятся в нищету, и остановить это может только Янукович и его команда. Ольга МАЛИШКО: Дякую. Давайте не будемо займатися пропагандою в ефірі. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Я говорю о реальных вопросах. Ольга МАЛИШКО: Добре, я вас зрозуміла. Пане Ярославе, ваша оцінка діяльності уряду за 100 днів. Справді, як збалансувати те, що говорять представники БЮТ, що критикувати немає за що, те, що сказав пан Владислав, і що бачать українців у тих же крамницях? Ярослав КЕНДЗЬОР: Все, що я говоритиму, це буде моя особиста точка зору, мої оцінки, коли це є особиста точка зору, вони можуть розцінюватися як дуже суб’єктивні. Але я стараюся завжди максимально об’єктивно оцінювати кожну подію, кожне явище, і зокрема, коли ми говоримо про 100 днів роботи уряду Тимошенко, звичайно, я займаю десь таку позицію середню. Я не хочу робити якихось ритуальних, урочистих танців з приводу надмірних успіхів, і абсолютно не є прихильником такої позиції, яку займають представники опозиції, яку, до речі, частково висловив Владислав Лук’янов. Ми маємо розуміти одне, я думаю, кожен зі мною погодиться, що за 100 днів роботи навіть 10 разів геніального прем’єра з 15-разово геніальним урядом щось суттєвого зробити, конкретного, щоби люди відчули на конкретному, власному житті, просто нереально, неможливо. За 100 днів можуть ледь-ледь простежуватися тенденції, певні напрямки, що уряд збирається робити, які він резерви назбирує. Для мене є найважливішим, що я побачив, які, наскільки колосальні резерви має наша економіка в плані наповнення, забезпечення бюджету. Коли ми побачили, що податкова величезні доповнення до бюджету дала, митна служба дала. І якщо все це розумно задіяти цей фінансовий ресурс не для того, щоби, отут я переходжу на певну критику, щоби роздати людям, проїсти і показати, ось як ми виконуємо свої передвиборні обіцянки, ефекту, тобто, така політика – це політика ефектну сьогоднішнього дня чи найближчих виборів – чи то парламентських, чи президентських виборів. Мушу зазначити, що без сумніву, як би ми не уникали цього питання, свій вплив, свій відбиток на діяльність уряду, на діяльність СП, самого президента неодмінно накладає наближення президентських виборів. Це є закономірно, це реально, по-іншому воно бути не може. Тобто, я би сьогодні не торжествував. Як це було, зрештою, на засіданні КМ. Це було, як мені здається, так м’яко кажучи, не зовсім скромне засідання. Хвалилися багатьма речами, якими б можна було і не хвалитися. Тобто, дуже важливо, щоби я не сам себе хвалив, знаєте, як у нас в Галичні кажуть, коли мама з донькою сидять, донька каже: ой, мамусю, як нас люди хвалять. А хто ж, донечко, нас хвалить? Та ось я вас, а ви мене. Тобто, дуже важливо, щоб люди, щоб виборець, щоби громадянин України відчув і сказав сам, Боже милий, у нас появився нарешті уряд, і я відчула чи я відчув, що і ціни знижуються, інфляція падає тощо. Я не сприймаю ніяк оцієї критики. Вчора я дивився Інну Богословську. Ця взагалі каже, що це катастрофа – уряд Тимошенко. Тобто, крайнощі такі. Реґіонали не можуть не пам’ятати, що вони завершили свою працю, цю каденцію урядову з рекордною інфляцією – 17%. Механізму, рецепту сьогодні немає, щоби на наступний день, коли у крісло прем’єра сіла Юлія Тимошенко, щоби натиснути кнопку і припинити цю інфляційну розкрутку. Звичайно, що ми маємо по інерції і за перші 3 місяці нового 2008 року достатньо тривожні тенденції розкрутки інфляційної. Все це люди відчувають на власному житті. Воно пожирає, звичайно, і ці надбавки, бо знову ж таки маємо конкретну цифру української статистики, трошки більше, ніж на 23% реально збільшилися доходи громадян, але їх пожирає інфляційний процес. Ольга МАЛИШКО: Пане Владиславе, от ваша думка з цього приводу? Виявляється, що не такий вже й позитивний спадок залишив уряд Віктора Януковича. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Если говорить объективно, то есть конкретные факты. 25 млрд. осталось на счетах КМ, и именно эти деньги, которые мы планировали на увеличение пенсий и на социальные выплаты, Юлия Тимошенко перераспределила, уменьшила те надбавки к пенсиям, которые планировал уряд Януковича сделать, и часть этих денег просто раздала по другим программам. Ольга МАЛИШКО: Але все ж таки інфляція була. Владислав ЛУК’ЯНОВ: При этом сегодня у нас вызывает тревогу то, что более 90 законов о социальной поддержке населения остановлено и просто нагло игнорируется. Не говоря о решении КС о том, что уровень социальной поддержки населения не должен уменьшаться. Второй момент, о котором очень важно сказать. Вот сказали, что увеличились доходы таможни. Что было сделано? Импортеры, которые в основном завозят продукты питания, которых не хватает, а в частности вчера министр правительства Тимошенко АПК заявил, что в Украине кризис мяса, недостаток мяса, планируется ввести. Так вот, они заставили сразу же своими деньгами платить импортеров, и сразу же эти деньги забираются в бюджет. Т.е. это не улучшение работы экономики, а это изменение схем расчетов, которые усложняют работу для бизнеса, а соответственно крупный бизнес трейдерский, который есть, мы вообще считаем, что его нужно более высокими налогами даже облагать, ту прибыль, и больше зарабатывать на производстве, чтобы Украина производила, а не на спекуляциях. Но в таких вот кризисных ситуациях это будет иметь негативную дополнительную оценку, особенно влияния на рост потребительских цен и на рост цен на мясопродукты, потому что это дополнительные расходы, которые бизнес переложит на население. И вот эти моменты нас тревожат. Причем я бы говорил об этих вопросах без лишнего пафоса и эпатажа, а наоборот, как совет правительству, как прислушаться к умным людям и делать шаги, чтобы уровень населения был более защищен…. С паном Ярославом я согласен, что действительно триумфовать не о чем. А вопрос страшных проблем, скорее. Ярослав КЕНДЗЬОР: Ось треба слухати справді, як сказав Владислав, розумних людей. Ось двічі Владислав назвав факт, що уряд Януковича, відходячи, залишив на рахунках 25 млрд. грн. Владиславе, це є найбездарніша позиція тримати, і це скаже вам будь-який господар у селі, що тримати гроші у панчосі, у матрасі і не використовувати ї і чекати, допоки ти відійдеш у там-той світ, це не є мудра позиція, ні уряду, ні конкретного господаря. Тими 25 млрд. грн. уряд Януковича мав розумно розпорядитися, вкласти їх у певні інвестиційні проекти, щоб вони через рік, через 2 дали оцей акумулюючий ефект для української економіки, а відповідно для збільшення валового національного продукту, поповнення бюджету тощо. Так що не хваліться ніколи тим, скільки ви там у панчосі залишили грошей. Це не є розумне рішення уряду. Можливо, біда усіх наших урядів, але тут психологічно можна зрозуміти, що уряд приходячи, беручи важелі керівництва державою у свої руки, він хоче моментально загравати з виборцем, показати, що я є кращий, ніж його попередник. Наша біда, пані Олю і шановні радіослухачі, катастрофічна, українська вже типова ситуація, що приходить один уряд, він все пальцем киває на попередників і каже, як йому складно-важко, і ні один сьогодні – ні опозиційний, ні діючий уряд якось не можуть дійти, як на загал і опозиція, і коаліція владна, що вони однаково відповідальні за долю держави, за рівень життя своїх громадян. Саме це має об’єднувати і опозицію, і сьогодні діючу владу, і не тішитися, що цей уряд зробив, тому що це надто примітивно виглядає, ось мої попередники чи мій сьогоднішній наступник, він не скористався своїми можливостями, він провалив завдання, провалив свою місію як уряду, і він тому аплодує, потирає руки. Бо програли ж люди, програло 46 млн. українських громадян, які не можуть дочекатися, коли Україна вже вийде на якусь сталу, стабільну дорогу, і кожен рік наступний буде кращий, зримо кращий, відчутно кращий, ніж попередній. Ольга МАЛИШКО: Пане Владиславе, коли нарешті буде порозуміння між коаліцією і опозицією? Владислав ЛУК’ЯНОВ: Пані Олю, бачите, що мене в цій ситуації трохи лякає. На жаль, мій візаві Ярослав не відрізняє свою власну панчоху і державний бюджет. Якби він чітко розумівся у цих питаннях, він би ніколи не сказав, таку річ, яку якщо спеціалісти почують його, вони або розведуть плечима і не будуть розуміти, або будуть здивовані такою необізнаністю. Ви знаєте, що бюджет можна використовувати тільки згідно затвердженого розпису. І ви знаєте, що сама політична сила БЮТ і НУ зробила все, щоб ті кошти, які заробляв Янукович, зберігав і накопичував у державному бюджеті, можна було використати на користь громадян, для цього було потрібно прийняти рішення ВР, яку саме ці політичні сили і заблокували її роботу. По-друге, незбалансоване використання коштів в економіці одразу призводить до гіперінфляції, що ми зараз і маємо на прикладі роботи уряду Тимошенко і НУ. Я дійсно погоджуюся, що вони повинні спільно нести відповідальність за те, що вони залізли в гаманці до наших громадян, і вони забули, скільки коштує сьогодні бурячок на ринку, скільки коштує… Ярослав КЕНДЗЬОР: Те, що говорив Владислав, що економіст почує, що тримати гроші у панчосі чи на державних рахунках – це щось там недобре, примітивне тощо, то якраз економісти сміються з такого способу заощадження грошей. А аргумент, що в минулому році опозиція, тобто, ми не давали працювати, заблокували роботу ВР, то я хочу нагадати, коротка пам’ять у Владислава, що, починаючи з минулого Нового року, з січня до відпустки працювала більшість Януковича і приймала десятки, десятки рішень, то могли дуже мудро розпорядитися, я знову наголошую, не розтринькати, не собі частину прихопити і частину дати людям, щоб вони тішилися, які добрі Реґіони, а вкласти ці гроші, зреалізувати ці гроші на інвестиційні програми, які дадуть ефект через якийсь час. Це зрозуміло не економістові. Ось про що йдеться. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Я не можу не відповісти на це. Коли навіть представники недолугої влади і то розуміють, що уряд Януковича не розтринькав, а заробив, а вони… Ольга МАЛИШКО: Чому не розпорядилися? Владислав ЛУК’ЯНОВ: По-перше, є кошторис, є бюджет, який затверджений. Для того, щоб внести зміни, в першому кварталі ми внесли зміни, ми збільшили пенсію, збільшили соціальні виплати, збільшили мінімальну зарплатню. Так само ми планували зробити після зростання економіки. В економіці є теорія спросу і пропозиції. Так от, тільки в збалансованій економіці, коли спрос і пропозиція, тобто, виробництво відповідають один іншому, тільки в цьому разі можна зменшити інфляцію і вирішити дуже багато корисних для народу України питань. Ольга МАЛИШКО: До речі, дуже в тему запитання від нашого радіослухача на електронну скриньку, від пана Геннадія з Донецька. Він запитує, які антиінфляційні заходи конкретно вживав уряд Януковича, адже інфляція в кінці року наростала з місяця в місяць… Ярослав КЕНДЗЬОР: Лавина просто. Ольга МАЛИШКО: …і в результаті боротьби не відчувалося. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Для того, щоб відповісти на це запитання, треба одним словом охарактеризувати, в якій ситуації працював уряд Віктора Януковича. З одного боку, ми вирішували кризові питання, які залишив попередній уряд. Це конфлікт з Росією, збільшення цін на газ, тому що коли Тимошенко прийшла, вона розірвала довготривалі угоди між Газпромом і… Ольга МАЛИШКО: Пане Владиславе, давайте ближче до інфляції і кінця року. Владислав ЛУК’ЯНОВ: І для цього ми вирішували 1) питання стабілізації на ринку і питання збільшення пропозицій. Тобто, головним було стимулювання вітчизняного виробника. І пропорційно збільшенню виробництва ми збільшували соціальні виплати. Але це можна робити в державі тільки встановленим чином, установленим законом про бюджет. Ярослав КЕНДЗЬОР: Так, Владиславе, в першому кварталі… Ольга МАЛИШКО: Що ви робили… Владислав ЛУК’ЯНОВ: Зараз, хочу закінчити думку. Ви зараз зрозумієте. І тільки тоді це можна зробити, уряд може це зробити, коли він отримає дозвіл ВР, тобто, ми бачимо, що уряд працював добре, гроші заробив, а наші опоненти не дозволили народу України жити краще. Ярослав КЕНДЗЬОР: Владиславе, у другому кварталі чому корекцію бюджету ви не зробили? Ваша більшість. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Ми зробили в першому кварталі. Ярослав КЕНДЗЬОР: В другому чому не зробили? Владислав ЛУК’ЯНОВ: Пригадайте, вже з 2 квітня Ющенко заборонив роботу ВР. Ярослав КЕНДЗЬОР: Так ви ж приймали рішення. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Він порушив Конституцію, і всі діючі закони і акти не були леґітимними. А прийняти їх могла тільки ВР. Ольга МАЛИШКО: Все зрозуміло. Ще одна дуже важлива тема для обговорення – вибори київської верхівки. Пане Ярославе, перше запитання в мене до вас. Пам’ятаєте цю історію, коли Юлія Тимошенко вимагала відправити Черновецького у відставку. Тоді президент сказав, що це прероґатива парламенту. Оці протиріччя між президентом і прем’єром якось і не зникають. Чи ви б сказали, що президент здався, а прем’єр виграла? Ярослав КЕНДЗЬОР: Я не шукав би відповіді на це питання – хто програв, хто виграв, в кого більший настрій від того, що вже де-факто стали на горизонті вибори київського міського голови. Те, що у Києві треба було виходити на дострокові вибори – це однозначно. Я вже не кажу про всі ці, не вникаю в усі ці проблеми – і земельні, і приватизаційні тощо, про це вже лінивий тільки не говорив, і горобці всі цвірінькають про це у Києві. Столиця європейської держави. Коли я бачу, коли на екрані ТБ появляється київській міський голова, я закриваю очі і закриваю, бо мені безмежно соромно. Мер столиці держави не володіє державною мовою, а якщо вже пару слів зв’яже, то кров у жилах стине, Боже милий, та що ж ми таке соромище терпимо? Ольга МАЛИШКО: Але ці перевибори, згодьтеся, що це прецедент. Це дає можливість здійснити подібне й в інших містах. Ярослав КЕНДЗЬОР: Мені здається, що це не зовсім прецедент, тому що такого унікального випадку, як ми маємо в столиці української держави, я не знаю, де ще є щось подібне. І те, що треба було вже впритул взятися вирішувати київську проблему, проблему київської міської влади, це неодмінно. Ольга МАЛИШКО: Пане Владиславе, як ви вважаєте, перевибори в столиці – це прецедент? Владислав ЛУК’ЯНОВ: Це дійсно сумний прецедент для України. Я не ставлюся, ні в якому разі не хочу коментувати, казати… Я розумію, що Черновецький досить яскрава особистість, і тому ставлення до неї полярне. В нього є як палкі прихильники, так і палкі опоненти. Це ми чуємо навіть тут у студії. І я не хотів би робити додаткову політичну рекламу до тих чи інших кандидатів. Але мене дуже турбує таке цинічне порушення українського законодавства і Конституції. Ми можемо переступати і казати, що закон для всіх один, і переступати через нього тільки тому, що якась жінка в короткій спідниці прийшла до президента натиснула на нього емоційно, і він або як м’яка людина, або незрозуміло з яких обставин погоджується порушувати закони України. Те, що треба ситуацію покращувати, це стосується всієї держави. Якщо так взяти, то можна покращити ситуацію. Але чи зможемо ми її покращити? Чи буде щось інше? Ми зараз бачимо, що, за даними всіх соціологів, впевнено перемагає Черновецький. Тобто, кого це рекламують і що це роблять? Вони рекламують себе як початок виборчої кампанії президента, розуміючи, що в Київраді вони нічого не змінять. Це ненормальна ситуація. Ольга МАЛИШКО: Деякі місцеві ради вже почали підніматися, і таким чином намагаються спробувати організувати перевибори на місцях. Владислав ЛУК’ЯНОВ: На жаль, я з вами погоджуюся. Це веде до стабілізації політичного життя в державі на рівні місцевого самоврядування. І це також інфляційний чинник. І саме уряду Тимошенко краще було би замислитися над цим і загальмувати ці процеси, застабілізувати ситуацію. А зараз Тимошенко робить такий простий крок. Вона бачить, що інфляцію не втримати, ніхто не скаже, що, Юля, поверніть ціни на бензин та інші речі повернуться назад, і вона хоче зістрибнути з цієї роботи. Їй дуже важливо, щоб Ющенко її звільнив, і тоді вона виходить з коаліції. Переобрати її не можна, вона все одно залишається. Ярослав КЕНДЗЬОР: Я хочу запитати? А в чому порушення закону? Комісія, яка працювала КМ… Владислав ЛУК’ЯНОВ: А я зараз можу відповісти, в чому порушення. Ярослав КЕНДЗЬОР: Одну секундочку. Владиславе, я уважно слухаю і нотую собі. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Ну, ви запитали, я думав, що це до мене запитання. Ярослав КЕНДЗЬОР: КМ провівши відповідно перевірки, зафіксувавши цілу низку фактів, якими мають займатися правоохоронні органи, звернувся і до президента, і до парламенту, і право парламенту прийняти відповідне рішення. Це незаперечне право парламенту. Щодо рейтингу, то я не знаю, які ви рейтинги, пане Лук’янов, читаєте? Так, рейтинг достатньо високий, але поки що перемагає у рейтингу все-таки Кличко, а не Черновецький. Ольга МАЛИШКО: А до речі, скажіть, чи буде єдиний кандидат від демсил? Ярослав КЕНДЗЬОР: Я можу сказати, що для того, щоби ми всі, і кияни особливо, не отримали ляпаса ганбеного, без сумніву, потрібно визначити єдиного кандидата на вибори міського голови. Ольга МАЛИШКО: Але схоже, що його не буде. Ярослав КЕНДЗЬОР: На сьогоднішній день проблемне визначення єдиного кандидата. Я чув і заяви Катеринчука, і декого іншого. Але я думаю, бо вже час підганяє, треба вже визначатися, тобто, до понеділка Україна чи Київ, в першу чергу, повинен знати, хто ж таки від демсил буде єдиним кандидатом на міського голову? СЛУХАЧ: Добрый день. Александр, Киев. А как вообще г-да депутаты видят выход из создавшейся ситуации – экономический кризис и перевыборы мэра?… Владислав ЛУК’ЯНОВ: …Ми бачимо, що ситуація у Києві – це вже боротьба за передвиборний майданчик і з боку Ющенка, і з боку Тимошенко. Але ж головне є те, що цей конфлікт зубожує рівень життя в Україні, він веде до зубожіння у кожну українську сім’ю. І це мене більше всього турбує. Ярослав КЕНДЗЬОР: Якщо Янукович – це об’єднуюча постать в Україні, то я тоді дуже близький родич чи племінник Мао-Дзедуна. Я вперше таке почув. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Я не знав, що у вас такі корні. Ярослав КЕНДЗЬОР: Я так само не знав, що Янукович об’єднуюча фігура. Це справді серйозне питання Олександр поставив – коли все ж таки перестануть чубитися політики, коли всі зрозуміють, що опозиція і влада мають одне магістральне завдання, яке має їх об’єднувати – працювати на потребу народу українського і в плані законодавчому, і в плані забезпечення і боротьби з корупцією, хабарництвом, що сьогодні просто терзає Україну. Це має зрозуміти і команда Януковича, і команда Юлії Тимошенко, і команда президента тощо. Ольга МАЛИШКО: А що до виходу, який пропонує пан Лук’янов? Щоб сісти за стіл переговорів, щоб громадськість це все бачила? Ярослав КЕНДЗЬОР: Ми ж маємо, що ця «об’єднуюча фігура» ставить підпис сьогодні ввечері на універсалі, а завтра зранку каже, даруйте, нафіг мені такий універсал. Владислав ЛУК’ЯНОВ: Мені б хотілося невеличке зауваження. Не можна казати, що нафіг нам нужни домовленості якісь. Якщо мій візаві так ставиться до волі громадян наших, то, звісно, тоді досить важко домовлятися. Але сьогодні є єдиний вихід. Я б хотів, щоб це розуміли і представники політичних сил, і всі наші громадяни: ми повинні сісти, домовитися про шлях виходу України з кризи. Якщо це не буде зроблено, то Україна іде до дуже складних і важких наслідків, особливо в галузі економіки. І швидко вирішити це буде неможливо. Рівень газу на 300 доларів за тис. кубометрів – це може бути не найбільшою ціною за ті примхи, які зараз ми бачимо.
|
