І Герман, парадоксів друг
Олексій Шалайський / 14.01.2008 16:05
Якби батько логіки Арістотель прочитав лист депутата від «Партії регіонів» Ганни Герман, то повстав би із мертвих. А поет армії УНР Євген Маланюк, либонь, уже підвівся. Лист, нагадаємо, стосувався рішення Конституційного Суду про дублювання фільмів українською. Щоби переконати читачів у «хуторянстві» КС, Ганна Герман застосувала 3 (три) на її думку логічні думки і 1 (один) фрагмент вірша Євгена Маланюка. Спершу депутат навела приклад з власного життя, коли в Німеччині вона мала змогу подивитись фільм або англійською, або німецькою мовами. На думку голови ВР з питань свободи слова, це «свідчить на користь права вибору людини, яка живе в демократичній країні». Важко сказати, чи погодяться з таким висновком росіяни, які мешкають у Німеччині, і яким німецькі хуторяни не дали змоги подивитись англійський фільм рідною мовою. А можливо, це означає, що відтепер в українських кінотеатрах іспанські, скажімо, фільми йтимуть іспанською- українською. На вибір. Оскільки саме це засвідчить нашу демократичність. Друга думка народного депутата виявилась ще більш парадоксальною. «Намагання нав’язати мову є принизливим… Варто лише показати її красу. Чого, до речі, не робить той бездарний дубляж, який практикують у фільмах». Якщо дубляж – є апріорі «намаганням нав’язати», то найімовірніше, Ганна Герман запропонувала перестати дублювати фільми взагалі. Бо, справді – всяке дублювання намагається нав’язати глядачу замість автохтонного варіанту мову місцевого населення. Що, певно, зайвий раз свідчить про окремішність і хуторянство аборигенів. Третя думка Ганни Герман стосується грошей. «Ділки від дубляжу за великим рахунком лобіюють не українську мову, а свій бізнес. Українські переклади – тепер обов’язкові – це великі заробітки для тих, хто тримає під контролем цей вид бізнесу»,- називає корінь зла народний депутат. На жаль, з поданого фрагменту не надто зрозуміло, чи перекладачів на російську мову теж відтепер можна називати «ділками від дубляжу». І в чиї кишені сьогодні потрапляє українська гривня за куплений у Москві фільм, дубльований російською. Можливо, у якісь правильніші кишені. Найвдалішим же аргументом, безумовно, виявився вірш. Щоби остаточно переконати громадян у свій правоті, Ганна Герман процитувала фрагмент твору Євгена Маланюка: «Де ж ті байки про пута куті Та інші жалісні слова? Хто ґвалтував тебе? Безсила Безвладна, п’яна і німа Неплідну плоть, убоге тіло Давала кожному сама. Мізерія чужих історій Та сльози п’яних кобзарів Всією тучністю просторів Повія ханів і царів...» Чому саме ці слова було обрано депутаткою, і яку думку вони мали підтвердити, напевно, залишиться загадкою. У вірші «Дива обида», який цитує Ганна Герман, є й інші цікаві строфи. Приміром: «Невже ж калюжою Росії Завмре твоя широчина?». А можна було й просто продовжити наступну строфу, яка у Маланюка звучить так: «Під сонні пестощі султана Впивала царгородський чар, Це ж ти - попівна Роксоляна, Байстрюча матір яничар». P.S. Євген Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Архангороді на Херсонщині (тепер село Новоархангельск Кіровоградської області). Після першої світової війни поручник царської Росії Маланюк став ад’ютантом генерала Василя Тютюнника, командуючого Наддніпрянською Армією УНР, згодом - військовим старшиною 6-ї дивізії генерала Безручка. У 1920 році, потрапляє у Польщі у табір для інтернованих. Згодом переїжджає до США, де проживає до самої смерті в 1968 році. За часів радянської системи вірші Маланюка були забороненими.
| 
