Грузія. Четвертий рік витримки
Усі грузини зараз схожі на заряджені конденсатори – варто лише сказати слова «вибори» або «Саакашвілі», одразу вибухають. Грузія перед вибором Тбілісі зараз, мабуть, як і завжди, дуже сонячний, усміхнений та смачний! Кожен з тих, кого зустрів там, вихваляє свою країну та рідне місто із завзяттям цигана-продавця коней. Столиця Грузії зараз схожа на великий будівельний майданчик – ремонтують або будують геть чисто усе. Навіть до тротуарів вже дійшли, правда, лише на проспекті Шота Руставелі. Водночас усі грузини зараз схожі на заряджені конденсатори – варто лише сказати слова «вибори» або «Саакашвілі», одразу вибухають! Причому не важливо, хто перед тобою – лояльний до влади «мішист» чи опозиціонер будь-якого кольору. Таксист батоно Отар протягом півгодини прочитав мені лекцію з прикладної політології, окресливши не лише програми провідних кандидатів, але й їх попередні здобутки. Його резюме – Саакашвілі приречений перемогти. В цей час на проспекті Руставелі кілька тисяч прихильників іншого кандидата блокували рух. Поліціянти філософськи споглядали за ходою. Діти фотографувалися на «мобілки» на тлі чергового опозиціонера… Що найсумніше для мене особисто – поділилися в політичних уподобаннях журналісти. Жоден, а я поспілкувався з кількома десятками «акул пера», не готовий бути відстороненим спостерігачем за політичним життям. Грузинські журналісти у цьому надзвичайно несхожі на українських колег-циніків (чи прагматиків, якщо так більше подобається). Місцеві журналісти розповідають, що політичне життя вирує по-справжньому лише у Тбілісі, регіони про опозиціонерів лише чують – на кожен райцентр є лише 2-3 штаби супротивників Саакашвілі. Для проекту дебатів, який ми, Інтерньюз-Україна, з ними спільно зараз готуємо, є три проблеми, як вони кажуть. Перша – отой-таки дефіцит справжніх супротивників тбіліської влади. Друга – ці опозиціонери хочуть лише таврувати владний режим та його прихильників і не готові дебатувати один з одним. І третє – поза увагою геть усіх кандидатів, окрім Саакашвілі, лишаються великі проблеми «маленьких грузинів». Поки опозиціонери влаштовують нечисленні акції в столиці, Саакашвілі активно подорожує регіонами, весь час створюючи позитивні, як ми кажемо, інформаційні приводи. То він розрізає стрічку на газоводі, то лікарню ремонтує, то книгарню відкриває. І завжди на повну котушку використовує свою найсильнішу політичну зброю – справжню готовність говорити з кожною людиною і чути її. Через те йому майже всі, окрім нині безробітних журналістів та політиків-опозиціонерів, вибачили брутальне закриття телекомпанії «Імеді». Незрозуміло, як відбуватимуть вибори на національних околицях Грузії. Там є регіони, де більшість у вірменів, азербайджанців або осетинів. Азербайджанські жінки, кажуть колеги, до сьогодні не ходять голосувати, хоча це не найбільша проблема. Майже повсюди сильнішають націоналістичні партії та рухи. Соціологія у Грузії відсутня, як наука. Або, радше – як інструмент виборчих технологій та джерело інформації для виборців. У кожного політика свої, «найчесніші» дослідження. І вірить кожен у свої. І у кожного, за власними результатами, перемагає саме він. З майбутнім президентом Грузії (принаймні, він сам у цьому переконаний) зустрічаюсь у його штабі – колишній школі на далекій, забудованій радянськими будинками околиці Тбілісі. Навіть неземна краса помічниці Гачечіладзе на ім’я Натія не здатна замаскувати обшарпаність приміщень. У самому ж кабінеті лідера об’єднаної опозиції стоять в нитку дев’ять партійних прапорів. Десятий теж був, каже Леван Гачичіладзе, але того чоловіка Саакашвілі примусив вийти з коаліції опозиціонерів і самостійно балотуватись на президентську посаду. До речі, за кількістю кандидатів грузинські вибори-2008 дуже нагадують наші-2004. Спочатку було 22 персони, зараз лишилось 18 душ. Виборча система теж така ж, як в Україні – якщо ніхто не набере у першому турі більше ніж, половину, то буде другий тур, де обиратимуть одного з двох. Гачечіладзе дуже схожий на нашого Червоненка – теж колишній близький соратник лідера (свого часу був керівником виборчого штабу Саакашвілі), колишній успішний бізнесмен (зараз з багатства, за його словами, має лише трьох синів), і шалено схожий на запорізького губернатора зовні і манерами (навіть цигарки курить тонкі, дівчачі). 
Спочатку пан Леван розповідає про дефіцит демократії в тутешній громаді, скаржиться на адмінресурс та цензуру ЗМІ, добрим словом згадуючи лише телеканали «Імеді» та «Кавкасія» (перший, нагадаю, зараз закритий з використанням спецназу, а інший такий «бюджетний», що має лише одну студійну камеру…). Далі Гачечіладзе запевняє, що його обрання єдиним кандидатом від опозиції на виборах відбулось надзвичайно демократично. Проте не каже – як. Поштовхом до об’єднання опозиції, за його словами, став виступ пана Окруашвілі зі звинуваченнями. Гачечіладзе називає такий, неприродній для грузинських політиків рух «соціальним замовленням». – Якого ви для себе чекаєте результату на виборах? – Я впевнений у перемозі одразу в першому турі. Не буде, як у Саакашвілі свого часу – 90%, не буде 80%, але я упевнений у своїй легкій перемозі. Я наберу більше ніж половину. – Про це говорить соціологія чи ваші внутрішні переконання? – Про це говорить соціологія. Справжні соціологічні дослідження та інститути тут блоковані, але ми маємо власні дослідження. Про це також говорить настрій нашого населення, яке було присутнє 2 листопада, 25 листопада (дні масових виступів проти Саакашвілі - авт). Величезні, більш ніж 150 тисяч, були виступи в Тбілісі, це був безпрецедентний випадок, коли стільки людей вийшли на вулиці. Вчора у мене були виступи в Гурії (регіон Грузії - авт) і дуже багато людей приходили там на зустрічі. Якщо таке єднання є серед народу, то я впевнений у перемозі над Саакашвілі. 
– У понеділок ви презентували свою виборчу програму. Можете кількома реченнями назвати? - Це децентралізація влади, справжня демократія, така, щоб кожен громадянин був вільним і кожен інститут був вільним. І ми будемо говорити з народом - ми маємо повалити президентську владу в Грузії взагалі. – Я кілька днів у Грузії і бачу купу соціально-економічних проблем, загальну бідність, часами просто злидні. Що плануєте робити з цим, коли переможете? Як будуть відремонтовані вулиці та тротуари, як забезпечите газом села? – У першу чергу маємо лобіювати малий та середній бізнес. У нас ця початкова фаза, «старт-ап», не фінансується державою та нашими інститутами. Я хочу, щоби усі ідеї, які є у людей щодо малого та середнього бізнесу фінансувалися державою. І не дуже короткими та дешевими кредитами. Інший напрямок – відділення бізнесу від влади та стимулювання конкуренції. Зараз є багато бізнесменів, залежних від влади, ми хочемо це зламати. – Як? – У мене не буде бізнесу, пов’язаного з державою. – Що ще? Як будете забезпечувати зайнятість? У вас багато безробітних, особливо з-поміж людей старшого віку. – Зайнятість – це те ж саме, що й стимулювання малого та середнього бізнесу. В моєму розумінні. – Який у вас план знайти мир з Росією? – Зараз у нас з Росією більш ніж «піарні» відносини. І некоректні відносини. Ми будемо принциповими, але коректними. – Як? – Ми повинні вжити усіх заходів, щоб відносини були коректними. – Як? – Не треба лаяти російських політиків і треба займатися більше справами, аніж «піаром». – Ви готові прийти до Путіна і сказати –«пане Путін, мій попередник був не правий, давайте будувати конструктивні відносини»? – Ні. Спочатку ми маємо створити з Росією такі відносини, щоб Росія вимушена була себе з нами поводити коректно. – Як? - Я про всі деталі не готовий говорити. Треба спочатку добре вивчити усі питання…Я переконаний, що з Росією можна домовлятися і вони зрозуміють, що Грузія демократична та незалежна країна. – Ви зможете їм це пояснити? - Я зможу. Думаю, що зможу, зараз 21 століття. – Саакашвілі переміг, коли пообіцяв відновити територіальну цілісність Грузії, у тому числі вирішити проблеми з Південною Осетією, Абхазією. Ваша позиція щодо цього? - Ми маємо створити єдину державу. Це наші, кровні, землі. Ключ до цих проблем лежить не в Росії або Америці. Я думаю, що про це можна домовлятися з абхазами та осетинами. – Але як? Як, коли вони вважають себе росіянами, мають російські паспорти, отримують російські пенсії? – Ми маємо створити такі соціальні умови, щоб у них була матеріальна зацікавленість жити з нами разом. – Скільки вам треба часу, щоб зробити пенсію, як в Росії? - Не мало, не багато. Року вистачить, щоб зацікавити цих людей багатою та демократичною Грузією. І зарплати будуть адекватними. Вище ніж у Росії. – За рік? – Так, за рік. – Не вірю. Не моя справа коментувати, дай Бог, щоб воно було так насправді… – Ну може, не точно за рік, але буде. У нас такий настрій і така політика, що Грузія буде багатою країною. – На проспекті Шота Руставелі багато рекламних плакатів, де написано, що пріоритетом Грузії є вступ до НАТО. Ваша позиція з цього приводу? – Це цілеспрямована політика і важлива передумова того, щоб Грузія стала насправді незалежною державою. Ми не повинні залежати від Росії. І НАТО – це шлях до Європи, шлях процвітання. – Але як вам тоді вдасться домовлятися з Росією, якщо ви є прихильником вступу до НАТО? Адже для них це цілком неприйнятно? - Історично для них було й неприйнятним вступ до НАТО країн Східної Європи, Балтії. Але потім вони це сприйняли. Просто треба домовлятися. А крім того, навіть бойкот Росією грузинських товарів можна подолати. Є Україна, є треті країни, є Європа. Я дуже добре вмію продавати грузинські товари за кордоном… – Якщо ви програєте на виборах, що будете робити на другий день? – Дивлячись, як програю. Якщо програю несправедливо – то продовжу боротися за справедливість. – Як? Людей виведете на вулицю? – Так. Усіма конституційними засобами. А далі була розмова з провідним експертом, політологом Гією Нодія, керівником Кавказького інституту миру, демократії та розвитку. Шановний експерт – це такий грузинський Погребинський, Фесенко, Карасьов і Доній водночас. За виглядом і за авторитетом в політичних і політтехнологічних колах… – Я нещодавно зустрічався з вашим головним опозиціонером і багато разів протягом інтерв’ю змушений був ставити питання «як?». Він зможе стати Президентом Грузії? – Це трохи своєрідний кандидат. Своєрідний, тому що його програма полягає у тому, як не стати Президентом Грузії. Або, скоріше, стати президентом, щоб скасувати інститут президентства. Наріжним каменем політики тієї групи опозиціонерів, яку він представляє, є зміна моделі державного устрою Грузії з президентської республіки на парламентську. – А навіщо? – Вони вважають, що президентська система сприяє харизматичним лідерам, які мають авторитарні тенденції. А в парламенті такого авторитаризму не буде. Тому опозиція вважала – неважливо, який буде кандидат, навіть добре, якщо він буде не надто потужним. Щоб не було спокус. І щоб він легше перетворив країну на парламентську республіку. Я вважаю, що це ідея невірна. Тобто, звісно, я не проти парламентської системи як такої. Але, якщо ми обираємо Президента Грузії, він має бути готовим вирішувати серйозні проблеми. Але він не може декретом змінити систему влади. Хай це робить парламент. А якщо парламент не захоче це робити? Він має бути готовим керувати країною і виконувати усі функції президента. Але, на жаль, мені здається, він не готовий бути президентом Грузії. Фактично, він цього і не приховує. – Чи означає це невідворотну перемогу Саакашвілі? Пан Гачечіладзе от упевнений у власні перемозі в першому турі. – Я думаю, що він перебільшує. Я не думаю, що перемога Саакашвілі невідворотна. Але вона значно більш ймовірна, аніж перемога інших кандидатів. – Я спитав у Гачечіладзе, коли він буде ремонтувати тротуари та проводити газ на село… – Ну, він вважає, що це буде робити його прем’єр, Саломе Зурабішвілі. Якщо все буде так, як вони планують, саме вона буде займатися тротуарами та газогонами. – А що роблять зараз інші два десятки кандидатів? – Є кілька кандидатів, яких знають лише їхні друзі та родичі. Фактично є 5 кандидатів, які більш-менш відіграють якусь роль, за опитуваннями, яким можна довіряти або ні – окрім Гачечіладзе, це Бадрі Патаркацишвілі, є менш популярний, але який має шанси – Шалва Нателашвілі, такий лівий популіст, який обіцяє втричі збільшити пенсії. Є Давид Гамкрелідзе, який найбільш з усіх кандидатів підготовлений, але він патологічно не харизматичний. Він не має шансів. – Пан Гачечіладзе сказав, що якщо його перемогу не визнають, то люди знову вийдуть на вулицю. – На жаль, це більш серйозна проблема, аніж власне вибори. Опозиція вже давно зорієнтована на приклад Саакашвілі, коли той прийшов до влади. Чинний президент прийшов через «революцію троянд» і вони хочуть революцію для себе. Вони ще до виборів готуються до післявиборчої ситуації. – Але перемога Саакашвілі була легітимізована виборами, на яких він набрав шалені відсотки…Чи вдалий був його крок, коли він зараз призначив дострокові вибори? – Це був дуже вдалий крок. Тому що його рішення 7 листопада (розгін демонстрації та закриття телекомпанії «Імеді» - ДК) були вкрай контраверсійними. Він мав взяти за це відповідальність. Слава богу, що він сказав – «я зробив непопулярні кроки, але це було необхідно, і ви, народ маєте визначитись». –Чи відповідає рівень грузинської журналістики рівню демократії в грузинському суспільстві? – Ми невдоволені рівнем журналістики. Багато журналістів працюють для різних партій, заангажовані. Але плюралізм в медіа, у нас, слава богу, існує. Звісно, справа з «Імеді» трохи похитнула це враження, але я переконаний що ця телекомпанія скоро повернеться в ефір. Медіа в нас, так і не стали форумом для змістовних дебатів, здебільшого йдуть голі політичні дискусії. Ось така передвиборча Грузія. Країна, де слово «Україна» є чарівною перепусткою в будь-яке місце і до будь-якої людини. Країна, яка за місяць має зробити важливий вибір і втриматися над прірвою громадянського конфлікту. P.S. Про Тбілісі не можна розповісти, промовчавши про кухню. Зробив несподіваний висновок – найсмачніші страви в «генделиках», де нагодують цілу компанію за 25 ларі (десь 80 гривень, на наші гроші). На вулицях - безліч міні-пекарень, поєднаних з магазином, відчинені прилавки яких виходять просто на вулицю. Шматок традиційного хачапурі (сирний пиріг), яким можна наїстися на півдня, коштує трохи більше одного ларі.
| 
