Під небом голубим є місто золоте

Донецька станція Ясиновата зустрічатиме пасажирів сухозлітним золотом і венеціанською штукатуркою

Чи траплялося вам, читаючи в підручниках історії параграф «7 чудес світу», ревниво зазначати про себе, що немає в цьому рейтингу грандіозних споруд «слов’янського походження»? Якщо траплялося – тіштеся: відтепер восьмим чудом світу (принаймні, в наших межах) можна вважати знову відкриті залізничні вокзали на станціях «Ясиновата» і «Красноармійськ» Донецької області.

Побудований ще в 1952 році Ясиноватський вокзал, пишуть «Економические известия» , «після ремонту зустрів гостей покритими сухозлітним золотом ліпними стелями і золотими люстрами».

Реконструкція станції Красноармійськ обійшлася без позолоти, зате в обробних роботах використовувалася методика венеціанської штукатурки, а посеред вокзальної площі встановили фонтан.

Найцікавіше в цій історії – коментар генерального директора «Укрзалізниці» Володимира Козака, який повідомив, що кошти для Донецької залізниці були виділені з бюджету всіх шести українських магістралей. При цьому точну суму пан Козак не назвав: «Я не можу вам сказати, які кошти були направлені на той чи інший комплекс. Але якщо взяти ділянку в цілому (Ясиновата – Чапліне), то було витрачено 187 млн. грн.».

Грандіозність ремонту подіяла, мабуть, і на керівника «Укрзалізниці», так що пан Козак поспішив уточнити, що велика частина цих коштів була направлена не на золоту ліпнину і венеціанську штукатурку, а на модернізацію верхньої будови залізничної колії.

Прочитавши коментар головного залізничника країни, proUA щиро порадів не тільки за жителів Красноармійська і Ясиноватої, на яких навалилася вся ця візантійсько-венеціанська розкіш, але й за структури, яким випало щастя «пиляти» такий немаленький бюджет.

Рішення «Укрзалізниці» перетворити скромні провінційні вокзали на шикарні версали слід визнати тонким естетичним ходом. Якщо вже не можна витратити ці гроші на упорядкування туалетів в потягах, боротьбу з тарганами в купе і ремонт світильників над головами пасажирів – значить, треба розвивати почуття прекрасного у тих клієнтів українських залізниць, кого обставини занесли в міста Красноармійськ і Ясиновата. Причому, робити це неодмінно на кошти бюджету всіх українських магістралей.

Є, втім, одна небезпека: надивившись на обробку цих вокзалів, пасажири можуть не захотіти їх залишати. Бо за стінами вокзалів їх чекає сувора реальність…

Зате на території вокзалу громадяни можуть зануритися в капіталізм з людським обличчям. Сервісний центр на 50 місць. Зал підвищеної комфортності для відпочинку 96 осіб. І кімнати відпочинку – від номерів «люкс» з м’якими меблями і санвузлом за 150 грн. на добу до кімнат загального користування по 25 грн.

Загалом, що ще потрібно людині? Хіба що шанобливе ставлення з боку оточуючих. Але й тут, можна не сумніватися, все буде на високому рівні. І навіть вульгарний радянський рудимент «вокзальні повії» назавжди відійде в минуле. Бо на таких вокзалах можуть працювати лише елітні повії…

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові