Яка користь від Ноєвого ковчегу?

Настала пора підвищувати прохідний бар’єр для блоків на виборах до Верховної Ради. На користь політичних партій.

У всьому цивілізованому світі пропорційна система виборів вважається найбільш демократичною й, скажімо так, перевіреною часом . Вона дає змогу суспільству сформувати так званий «суб’єкт політичної відповідальності» і в подальшому пред’являти претензії, якщо такі виникають, саме цьому «суб’єкту». Партія, таким чином, опиняється перед необхідністю відстоювати свою ідеологію, читай: інтереси виборців.

Однак те, що підходить цивілізованому світу, не завжди підходить нам. В Україні партійна відповідальність поки що розчиняється у блоках найрізноманітнішої конфігурації, об’єднуючою силою яких кінець кінцем виявляється не ідеологія, а банальне прагнення влади. Встановлені ж Законом «Про вибори народних депутатів України» три «прохідні» відсотки дозволяють маргиналам пробиватися до парламенту, вчепившись за харизму і популярність свого потужнішого і часто-густо тимчасового партнера. У природі це має назву «паразитування». У політиці це приводить до того, що партійні програми перетворюються на формальність і залишаються невтіленими у життя.

Показовим у цьому сенсі є приклад Партії промисловців і підприємців Анатолія Кінаха. Вхід до складу блоку «Наша Україна» дозволив ПППУ подолати злощасні відсотки і потрапити до парламенту. Подальші події яскраво засвідчили, що ніякої спільної ідеології всередині НУ насправді немає, а блок був і залишається ситуативним. Чиї інтереси він представляє – запитання риторичне.

Приблизно з тієї ж опери і регулярні чутки про поєднання непоєднуваного. Остання на сьогодні – про можливий союз «Пори» і «Свободи» . Складається враження − і воно, схоже, непомилкове, − що українські політики готові блокуватися навіть із самим чортом, аби тільки пропхатися до Верховної Ради. Одне з не багатьох виключень – Партія регіонів. Як відомо, «біло-голубі» вже проковтнули і переварили кілька дрібних партій, запропонувавши їх лідерам міста у парламентській фракції ПР. От і у нинішній ситуації «Регіони» не виказують особливого бажання блокуватися з коаліційними «побратимами» з СПУ.

Але повернемося до підвищення прохідного бар’єру. Така «операція» дасть змогу відобразити у парламенті ті політичні сили, які мають найбільшу підтримку у суспільстві. З огляду на відносно високий відсоток, який буде необхідно набрати на виборах, союзи створюватимуться між близькими за ідеологією партіями. Або не створюватимуться взагалі. Тоді вдасться уникнути розпорошеності політичних сил у Верховній Раді, а правило «золотої акції», коли хтось, маючи ледве більше трьох відсотків, може загравати з переможцями, а іноді й диктувати свої умови, відійде в історію.

Ідея не нова – з нею у Верховній Раді минулої каденції вже виступав БЮТ. Олександр Турчинов та Андрій Портнов запропонували підвищити прохідний бар’єр до 7 відсотків. Однак через 11 місяців проект закону було відкликано – певно, через те, що парламент, на думку БЮТівців і їхніх соратників по опозиції, припинив свої повноваження.

4 березня лідер «Нашої України» В’ячеслав Кириленко заявив, що НУ і БЮТ погодили своє прагнення вимагати 5-тивідсоткового прохідного бар’єру. Проте і ця заява не знайшла втілення у вигляді закону. Причини – ті ж самі, розпуск Верховної Ради.

Ще одним важливим наслідком гіпотетичного зростання прохідного бар’єру стане перевірка партій, які не пройдуть до парламенту, на життєздатність. Все просто: якщо у блок об’єдналися партії, що мають спільну і, головне, суспільно необхідну ідеологічну основу, він у тому чи іншому форматі співпраці існуватиме і після програшу на виборах − відтак матиме шанс на наступних. Якщо ж угоду про блокування підписали політичні сили, у яких, крім бажання влади, більше нічого спільного, то блок розпадеться і зникне з поля зору виборця. Непотрібне суспільству, зайве відсіється природним шляхом, при чому вищий відсоток означатиме кращий рівень фільтрації. Звичайно, для когось це буде крахом усіх надій, але для суспільства в цілому – благом.

Тим часом існують і абсолютно протилежні думки. 1 червня нинішнього року БЮТівці Володимир Куренной, Дмитро Видрін, Сергій Потімков, Любов Стасів та Олексій Данилов утворили об’єднання «Вільні демократи» і через двадцять днів подали законопроект про зниження прохідного бар’єру. Автор законопроекту Куренной вважає, що прийняття цього проекту закону забезпечить «плюралізм електоральних поглядів виборця та захист його виборчого права, шляхом удосконалення та приведення до європейських та світових стандартів порядку формування Верховної Ради України за пропорційною виборчою системою».

Про необхідність зниження прохідного бар’єру говорять і представники партій, що не потрапили до складу парламенту 5 скликання. Для них це передовсім шанс поборотися за місця у майбутній Раді. Але чи варто одразу давати таким партіям шанс працювати у вищому законодавчому зібранні України? Чи не слід спочатку дати партіям-малюкам продемонструвати свої позитивні властивості у місцевих радах?

До виборів 30 вересня, певно, вже нічого не зміниться, а от після них цілком можливе прийняття закону про зміну прохідного бар’єру. Якими саме будуть ці зміни, значною мірою залежатиме від складу майбутнього парламенту. Якщо у ньому переважатимуть великі політичні структури, та ще й партії, слід очікувати підвищення прохідного бар’єру для блоків: таким чином великі партії відсікатимуть конкурентів. Відтак Верховна Рада сьомого скликання може виявитись значно структуризованішою і, варто сподіватися, ефективнішою, аніж її попередниці.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові