Малюк і Карлсон vs Фрекен Бок

Естонія та Швеція можуть заблокувати російсько-німецький проект будівництва газопроводу в обхід України.

«Двоє б’ються, третій не заважай», - каже старе російське прислів’я. Закладений у ньому принцип повною мірою можна застосувати і до великої політики. Взяти хоча б не згасаючий ось уже другий тиждень російсько-естонський конфлікт . Можливо, комусь цей довід видасться цинічним, але протистояння між Москвою та Таллінном може опосередковано принести вигоду Україні. Причому для того, аби її отримати, нашим політикам і чиновникам доведеться докласти мінімум зусиль.

Йдеться про газ, точніше, про його транспортування. Як відомо, Росія збирається диверсифікувати постачання газу в Європу, обійшовши нестабільну Україну і з півночі, і з півдня. Такі плани, зрозуміло, не можуть радувати жодного українського політика, незалежно від його політичної «орієнтації». Адже при такому розкладі Україна втратить єдиний вагомий козир при переговорах з Росією з багатьох актуальних для нашої держави питань.

Отож після подій у Таллінні й Москві реалізація подібного сценарію може зійти нанівець. Наразі конфліктуючі сторони обмінюються політико-економічними санкціями, під загрозою опинилося будівництво Північно-Європейського газопроводу, що за планом мав пройти по дну Балтійського моря. У пошуках діючих важелів тиску на Кремль маленька Естонія має намір заблокувати (або щонайменше затягнути) будівництво ПЄГ.

Події в цій історії розвиваються стрімко. У вівторок, 8 травня, мала відбутися зустріч голови ради директорів оператора ПЄГ, компанії Nord Stream Герхарда Шредера із прем’єром Естонії Андрусом Ансипом. У ході переговорів передбачалося обговорити перенесення маршруту газопроводу з фінських вод в естонські, а також погодити процес оформлення документів на дослідження вод.

Андрус Ансип, однак, відмовився приймати екс-канцлера Німеччини. І справа тут далеко не в особистих висловленнях Шредера на тему перенесення «Бронзового солдата» (хоча фраза «друга Герхарда» про нецивілізовану поведінку Таллінна також зіграла свою роль). Просто, незалежно від ставлення до персоналій рангу пана Шредера, Естонія щосили намагатиметься протистояти Росії саме за «газотранспортним» напрямком. Причому мотивація естонської влади не дуже відрізняється від «української лінії» - Таллінн прекрасно усвідомлює, що тема транспортування паливних ресурсів - чи не єдиний аргумент у складних відносинах із Кремлем.

У російської сторони - своя тактика в цій битві інтересів. Москва активно роздмухуватиме скандал навколо «неконструктивної» позиції Таллінна: мовляв, затягуючи будівництво ПЄГ, Естонія йде проти волі «локомотива Європи» - Німеччини. А Берлін вже знайде підхід до «норовливого» Таллінна, упевнені в адміністрації Володимира Путіна...

Але якщо союзником Росії в конфлікті з Естонією опиниться Німеччина, то на стороні Таллінна, поза всяким сумнівом, виступить Швеція. І справа тут навіть не в погіршенні відносин між країнами внаслідок інциденту з автомобілем посла Швеції в Москві й граду каміння, що звалилося на диппредставництво РФ у Стокгольмі. Просто незалежна від постачань російського газу Швеція неодноразово заявляла про свою «особливу думку» відносно будівництва ПЄГ. Так, ще на початку 2007 року Стокгольм пообіцяв піддати цей проект серйозній екологічній експертизі.

Тепер же, внаслідок відомих подій, позиція Стокгольма напевно стане ще жорсткішою. Не секрет, що Швеція – один із основних економічних партнерів Естонії, що упевнено лідирує за рівнем прямих іноземних інвестицій у маленьку прибалтійську державу. Так що, швидше за все, якщо газовий важіль все-таки випаде з рук Таллінна, його підтримає Стокгольм. Ну, а зі Швецією росіянам доведеться домовлятися за значно більшою кількістю питань. Адже за розрахунками Північно-Європейський газопровід має пройти безпосередньо через акваторію цієї країни.

Отже, в економічні плани Берліна та Москви втрутилася політика. Звичайно, Німеччина і Росія докладуть максимум зусиль для того, щоб ПЄГ був побудований. Однак стартові строки реалізації проекту майже напевно затягнуться. При цьому Україна отримує (як завжди, з чужої милості) значну відстрочку. Може, вітчизняні політики все-таки використають цей часовий «люфт», щоб мінімізувати «паливні» ризики?

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові