Конституційна реформа: Рубікон чи Лета?

Українські політики тягнуть кожен в свою річку. Народ тим часом втомився.

Лідер парламентської більшості, регіонал Раїса Богатирьова виступає проти відставки Гриценка, за згоду політичних еліт, зняття питань про необхідність ревізії Конституційної реформи, проти негайного надання статусу другої офіційної російській мові в Україні.

Все ці месседжі були послані суспільству не першою, але й не другою людиною в Антикризовій коаліції, в той час, коли Прем’єр був над Атлантикою, а Коаліція святкувала ухвалення бюджету і обговорювала подальші кадрові зміни в уряді.

Багато експертів здивувалися таким заявам офіційного координатора більшості. В той час, коли деякі з них ворожили - санкціоновано це було чи все-таки ці кроки є демонстрацією власної позиції Богатирьової, інші почали говорити про стратегічність мислення «нових донецьких».

Сьогодні цілком очевидно, що антикризова коаліція, проявивши в дрібницях принциповість, що межує з жорсткістю, отримала необхідні механізми контролю не тільки центральної виконавчої влади, але й на місцях. Трохи несистематичні спроби Секретаріату Президента перехопити ініціативу натрапляють на жорстку і блискавичну реакцію з боку команди Прем’єра.

Ця жорсткість і небажання йти на компроміс, на думку експертів, може послужити погану службу Антикризовій коаліції. Ступінь критичності ставлення до них з боку різного роду представників опозиції може захлеснути бар’єр, що роз’єднував команди Тимошенко і Ющенка. І тоді стратеги з Грушевського просто займатимуться гасінням локальних пожеж, стратегічно програючи в динаміці.

Сьогодні всім очевидно, що спроби «Нашої України» і БЮТ скрутити Політичну реформу є нічим іншим як політичним шантажем і месседжем у бік антикризової коаліції, на які вже не можна буде відповісти рішенням Мінюсту або скасуванням указною війною. В той же час, перегляд Конституційної реформи — це надзвичайно небезпечний з погляду стратегії крок, що дозволяє звинуватити Президента і його команду в маніпулятивному ставленні до основного Закону, гарантом якого він зобов’язаний бути.

Усвідомивши всю загрозу цього кроку, Президент через свого прес-секретаря озвучив тезу про те, що він не має наміру переглядати Політичну реформу. Проте це не означає, що цим не займатимуться пропрезидентська фракція або БЮТ, для якої проблеми Президента і «Нашої України» є зайвим позитивом в боротьбі за тотальний контроль над опозиційною нішею. Як би там не було, але очевидно, що для багатьох політичних сил теза про необхідність перегляду Конституційної реформи стане однією з головних фішок в тактиці політичної боротьби найближчого часу.

Проте жорстке відстоювання Конституційної реформи може бути не менш ефективним тактичним методом боротьби з боку антикризової коаліції. У цьому контексті достатньо дивним виглядає мовчання А.Мороза, адже саме він був головною рушійною силою не тільки ухвалення Конституції в 1996 році, але й одним з ідеологів (разом з тодішнім координатором більшості С.Гавришем), що проштовхують Конституційну реформу. Саме він, маючи спікерські повноваження, зобов’язаний був стати гарантом непорушності Конституційної реформи. Проте жорстких заяв Мороза з приводу ініціатив «Нашої України» і фракції БЮТ не сталося.

З такими заявами та із закликами про необхідність примирення політичних еліт виступила Р.Богатирьова. Чи є це ознакою того, що донецькі вирішили не порушувати нинішній статус-кво в політиці і намагаються домовитися з опонентами? Очевидно, ні. Адже інші представники Партії регіонів, у тому числі й Кушнарьов не раз заявляли, що виборчі штаби партії остаточно не розформовані і вони не бояться дострокових виборів.

Тоді що означають заяви Богатирьової? Навряд чи це ознака протистояння, що починається, в Прем’єром і початки власної ПР-кампанії. За оцінками політологів, такі кроки координатора більшості свідчать про те, що Антикризова коаліція настільки впевнена у власних силах і задоволена нинішнім політичним статус-кво, що готова розглянути варіанти зняття напруженості в суспільстві. Адже з того часу, як Прем’єр отримав нові повноваження, він починає ділити тягар відповідальності за стан справ в економіці і політиці, за соціальний спокій з Президентом.

Саме тому обом нинішнім центрам політичного впливу варто спробувати в новий рік без загострення конфліктів, даруючи рядовому українцеві надію на спокійний сценарій розвитку ситуації в майбутньому — без економічних криз, соціальних катаклізмів і політичних майданів.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові