У «Росукренерго» з’явився конкурент

Нова гра Казахстану загрожує Україні черговим витком цін на природний газ уже влітку наступного року

Казахстанська державна нафтогазова компанія «Казмунайгаз» взяла під сумнів комерційну доцільність схеми поставок газу із Середньої Азії в Україну й заявила про намір підвищити ціну транзиту газу через Казахстан на 45%.

Повідомляючи казахстанській пресі про ці наміри, міністр енергетики й мінеральних ресурсів Бактикожа Ізмухамбетов уточнив, що на початку цього місяця Астана вже почала відповідні переговори з російським «Газпромом». «Ми завжди ведемо такі переговори щодо тарифу, вони набирають сили раніше від укладених російсько-казахстанських газових угод. Нинішні тарифні переговори стосуються їхнього подальшого підвищення, і ми маємо намір збільшити вартість тарифу до рівня з нинішньої ставки в $1,1/тис м3 на 100 км до $1,6/тис м3 на 100 км», — заявив міністр. Він підкреслив, що політика підвищення тарифів не є чимсь несподіваним, оскільки в 2005 році Казахстан поступально, у два етапи, уже підвищував свої газотранзитні розцінки з $0,6 до $1,1. «Держкомпанія «Казтрансгаз», що входить до державного холдингу «Казмунайгаз» і відповідає за газотранспортну систему країни, заклала у свої плани трикратне збільшення свого прибутку за рахунок підвищення доходів від транзиту газу», — зауважив міністр.

Цим уточненням він дав зрозуміти, що нинішнє підвищення собівартості газу, що йде через Казахстан у Росію й на інші ринки, — далеко не останній виток цін. Згадане Ізмухамбетовим потроєння транзитних прибутків «Казтрансгазу», засноване на базисній ставці 2005 року для Казахстану, обіцяє підвищення транзитного тарифу, як мінімум, до $1.8/тис м3 на 100 км. Але яку ставку Казахстан вирішив взяти за базис, Астана офіційно поки що не заявляє. Тому українським споживачам, які оплачують левову частку азіатського газу, що поставляється через Казахстан, зостається губитися в припущеннях, що ж насправді означає загадкове казахстанське «потроєння» — чи це намір помножити на 3 старі ціни транзиту в $0,6, чи це плани збільшити нинішню ставку до $1,6?

Механізм ціноутворення

В обидвох випадках рішення Казахстану з подорожчання транзиту можуть спричинити катастрофічні наслідки для механізму ціноутворення імпорту газу в Україну. На сьогодні, країна одержує 100% імпорту за рахунок ресурсів україно-російсько-швейцарської компанії «Росукренерго», яка продає їх своїй спорідненій українській компанії «Укргаз-Енерго» на кордоні Україна—РФ за ціною в $95, а з 1 січня майбутнього року — по $130/тис м3. У цю нову ціну закладена нинішня, стрімко старіюча ставка казахстанського транзиту. Якщо Казахстан піде на чергове підвищення тарифу в I кварталі 2007 року, ціна на газ для України в $130/тис м3 перестане бути комерційно актуальною вже до літа наступного року.

Чергове підвищення цін на газ, що маячить перед Україною, важко назвати малоймовірним. Насамперед, воно торкається контракту на закупівлю 57, 5 млрд м3 газу, укладеного 24 жовтня цього року між двома вищевказаними компаніями. Відповідно до цього документа, «Росукренерго» зобов’язалося в 2007 році придбати увесь зазначений обсяг у трьох держав Середньої Азії — в Узбекистану (7 млрд м3 за ціною $100/ тис м3), у Казахстану (8,5 млрд м3 за ціною $140/тис м3) й Туркменістану (42 млрд м3 за ціною $100/ тис м3).

Якщо виходити з нинішніх транзитних тарифів, контракт передбачав товарне погашення ціни транзиту через Узбекистан і Казахстан. На це, за контрактом, відведено 7 млрд м3 газу. Левова частка цього обсягу припадає на сплату транзитних послуг Росії — при довжині російської ділянки транзиту в 1200 км і російській ставці в $1,7/тис м3 на 100 км, цей платіж у грошовому обчисленні становить порядку $20 за тисячу кубометрів по маршруту. Інша велика частина транзитних платежів «Росукренерго» припадає на частку Казахстану — при довжині його ділянки в 1000 км і ставці в $1,1 на 100 км, цей платіж становить $11 за тисячу метрів по всьому маршруту.

За такою калькуляцією, «Росукренерго» має «натурою» виплатити Росії й Казахстану в 2007 році по $31 з кожної тисячі кубометрів із 55 млрд м3 газу. Отже — більше ніж $1,77 млрд, у рахунок яких, за застереженою у контракті товарною формою погашення, «Росукренерго» поставить двом країнам-транзиторам 7 млрд м3 газу. За нинішніми цінами, які склалися на ринку міжнародної газової торгівлі країн колишнього СРСР у межах $95–$160/ тис м3, це здається супердешевою покупкою. Виходить, наприклад, що продаючи послуги свого транзиту по бартеру, Росія й Казахстан купують газ в «Росукренерго» якось небачено дешево — на рівні $41–42 /тис м3.

Бігцем від експортної ізоляції

Чому ж Казахстан, незважаючи на дешеву бартерну ціну газу, нині взявся ламати сформоване взаємовідношення розрахункових цін і транзитних тарифів? Адже підвищення ціни транзиту Казахстаном, здавалося б, майже автоматично приводить до того, що замість газу по $41–42/ тис м3 він одержуватиме в згаданої компанії в 2007 році той же обсяг, але вже за ціною $75–80.

У цьому парадоксі, як видно, і криється справжня причина підвищення вартості казахстанського транзиту. Завдяки великим запасам, розвіданим за допомогою інвестицій зі США і ЄС, Казахстан упевнено прагне стати світовим нафтогазовим лідером, намагаючись наростити видобуток природного газу з нинішніх 14 млрд м3 за рік до 50–60 млрд м3. Але через газову залежність від Москви, Казахстан досі волів не займатися експортом свого газу на ринки України і ЄС, аби взайве не дратувати російський «Газпром». Казахстанський експорт газу становив минулого року 8 млрд м3, й обмежувався поставками в Киргизстан, а також в уральські області Росії, переважно, на Оренбурзький ГПЗ, що належить «Газпрому». Останній завантажує казахським газом цей найбільший у Росії ГПЗ і самостійно здійснює експорт готової продукції. Замість казахських поставок, «Газпром» поставляє російський газ промисловим центрам східного Казахстану — металургійним комбінатам у Караганді, Павлодарі й Ускемені (вони занадто віддалені від великих казахстанських газових родовищ). Такий імпорт у 2006 році перевищив 2 млрд м3.

Період багато в чому нерівноцінної залежності Казахстану від імпорту газу з Росії закінчився в 2003—2004 роках, коли Москва домоглася від Астани згоди на монополізацію середньоазіатського ринку газу швейцарською компанією «Росукренерго». Навзамін Казахстан спочатку одержав від «Газпрому» добро на переговори про прямі поставки казахстанського газу з перспективними споживачами — Україною, Молдовою, Чехією і Словаччиною. Для проникнення казахських експортерів на ці ринки в 2002—2003 роках було створено казахстано-російське СП «Казросгаз», по 50% акцій якого одержали «Казмунайгаз» і «Газпром».

Протягом 2005 року це СП презентувало ряд торговельних проектів, які бачились дуже значимими для замкнутого ринку торгівлі газом у колишньому СРСР, але залишилися поки що не виконаними. Серед них — протокол про наміри поставок «Казросгазом» казахстанського газу Грузії за цінами, нижчими від «газпромівських» ($110 /тис м3), а також, проекти покупки пакета акцій молдовського «Тираспольтрансгаз» й інвестиції у розвиток потужностей ТЕС в Одеській області України.

Не вдаючись до деталей цих проектів, очевидно, що більшість із них вимагають від «Газпрому», як мінімум розмежування ринку експорту газу в країни колишнього СРСР, який майже цілковито був монополізований україно-російсько-швейцарською компанією «Росукренерго». Особливо цей аспект стосується проектів «Казросгазу» у Молдові й в Одеській області України — регіонів, які з 2007 року стануть прикордонними з Євросозом й одержать можливість прибуткового продажу виробленої з казахського газу електроенергії.

Не зважаючи на ці обставини, «Газпром» не поспішає пояснювати ні Казахстану, ні навіть своїм акціонерам досить дивну логіку, за якою нині розділені сфери відповідальності двох його провідних СП — «Казросгазу» й «Росукренерго». Обидві компанії, зокрема, явно претендують на свою частку експорту газу із Середньої Азії, і, як показало розпочате Казахстаном підвищення транзитних цін, мають досить вагомі аргументи. Адже Казахстан, при бажанні, може взагалі загнати свої тарифи «до стелі» і зруйнувати весь азіатський бізнес «Росукренерго». У той же час, це україно-російсько-швецарське підприємство не знайде, чим відповісти своєму російско-казахському колезі, окрім, хіба що, залучення «найвищого лобі» із Кремля.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові