«Укртелеком» тихенько прибирають до рук

Депутати створили досить просту схему отримання контролю над «Укртелекомом» без зайвих грошей.

Вчора парламент мінімальною кількістю голосів затвердив програму приватизації на 2007 рік. Причому в самий останній момент до неї потрапили найпривабливіші лоти, про необхідність приватизації яких дискутують вже декілька років. Мова, звісно ж, йде про «Укртелеком» і Одеський припортовий завод.

До різних підприємств в документі різний підхід. Так, для декількох об’єктів не вказано ні розміру пакету, який виставлятиметься на торги, ні вартості. Це стосується і «Укртелекому». Подібний виборчий підхід дає всі підстави припустити, що з приватизацією «вічного лота» не все буде просто.

Нагадаємо, що в бюджеті виписано 10,02 млрд. гривень, які уряд планує отримати від приватизації. Водночас продаж тільки одного «Укртелекому» може з верхом покрити цю суму. Так, за різними ринковими оцінками, за 43% акцій даного державного підприємства можна виручити від 2,5 до 6 млрд. доларів. Тобто 11 до 30 млрд. гривень.

Звичайно, можна припустити, що спочатку приватизовувати «Укртелеком» ніхто не збирався, тому в бюджеті і прописана сума без урахування вартості найдорожчого приватизаційного лота. Можна також подумати, що ФДМ сумнівається в можливості продажу цього підприємства, хоча сумнівно, щоб воно не зацікавило інвесторів. Проте, українські реалії є такими, що припускати необхідно найгірше, враховуючи всі напівзаконні схеми, що використовуються вітчизняними ФПГ під час приватизації.

Не секрет, що найбільш вірогідних покупців «Укртелекому» всього два. Це російська «Система» і структури АФК, близькі до Ріната Ахметова. З урахуванням нинішніх реалій і невизначеності з ціною і розміром пакету, росіян навряд чи можна розглядати як «перших серед рівних» в прийдешній приватизаційній битві. У Рината Леонідовича є всі можливості щоб домінувати в ній: наявність державного менеджменту на посадах, що курують компанію, політико-економічна вага, практично необмежені можливості лобіювання.

Є тільки одне але. Ринкова вартість контрольного пакету акцій (а це, за наймінімальнішими підрахунками, не менш ніж 17 млрд. гривень), який цікавитиме будь-якого іноземного інвестора, включаючи і росіян, навряд чи по кишені Ринату Ахметову. Особливо з урахуванням того, що він і так за бажання може контролювати фінансові потоки, що проходять через державне підприємство. Як мовиться в одній старій рекламі: «Навіщо платити більше?»

Водночас існує досить проста схема отримання контролю над «Укртелеком», не вдаючись до підвищених фінансових витрат. Нагадаємо, скільки відсотків акцій буде продано - поки що не знає ніхто. А зараз на момент уявимо собі гіпотетичну ситуацію. На торги виставляється пакет вище блокуючого, але менше контрольного. Скажімо, від 26 до 30% акцій. Причому він може бути оцінений за ринковими критеріями, скажімо, в 5-7 млрд. гривень. Конкурс виграє вітчизняна компанія, близька до вже згадуваної нами ФПГ.

Потім керуючі органи компанії і з державного боку, і з боку нового приватного інвестора формуються людьми однієї ФПГ. Тобто встановлюється повний контроль над рішеннями. Ну а потім йдуть в хід старі добрі, а головне перевірені, схеми розмиття державного пакету акцій, який за потреби і протягом певного часу доводиться до контрольного. Тобто «Укртелеком» приватизують за «сірою» схемою, використовуючи багатий досвід вітчизняних олігархів.

Ну а далі все просто. ФПГ буде або активно «піднімати» компанію, що стала вже приватною, або перепродасть за значно велику суму «Укртелеком» росіянам, наваривши декілька мільярдів доларів.

Нагадаємо, вищенаведена схема суто гіпотетична. Проте депутати, проголосувавши за програму приватизації в нинішньому вигляді, створили всі передумови до того, щоб вона стала реальністю.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові