Росія й Україна почали «ракетні перегони»

Із 2007 року Київ розпочне виробництво нових тактичних ракет, Москва схильна розірвати протиракетний договір із США

Наприкінці серпня Міністерство оборони Росії офіційно заявило про можливу однобічну денонсацію російсько-американської угоди про ліквідацію ракет середньої й малої дальності (РСМД).

Кремль відповів

«Якщо виникне гостра необхідність, Росія вийде із цього договору в односторонньому порядку. Через 20-30 років республіка Фіджі чи хто завгодно матиме ракети середньої дальності, яких не буде тільки в США й Росії, що зв’язані цим договором», — прокоментував ситуацію офіційний представник головного російського силового відомства інформаційному агентству ИТАР ТАСС. «У США прекрасно розуміють, що російські РСМД не досягають території Штатів, якщо тільки їх не розгорнути на прилягаючій до США Чукотці. У російському Заполяр’ї неможливо розгорнути мобільні тактичні комплекси з технічних причин. Але в Росії є й інші сусіди, щодо яких було б непогано мати не міжконтинентальні балістичні ракети, а саме ракети середньої дальності, і вони повинні бути не обов’язково з ядерними боєголовками», — йдеться у заяві російського Міноборони.

Хто належить до країн-сусідів Росії, «щодо яких було б непогано мати» оперативно-тактичні ракети, у заяві не зазначено, хоча й так очевидно. На сьогодні із сусідніх РФ країн озброєннями аналогічного класу володіють Китай, Іран і Північна Корея, що, на перший погляд, дають Кремлю привід розірвати Договір про ліквідацію неядерних РСМД. Але ці країни нарощують свій потенціал неядерних тактичних ракет уже не перший рік. І дотепер Білокам’яна успішно ігнорувала цей факт. Тому теперішня поведінка російського військового відомства виглядала б щонайменше дивно, якби не одна обставина.

Кілька тижнів тому про свій намір повернутися в клуб великих власників тактичних неядерних ракет зненацька для всіх заговорили перші особи української влади, які з часу розпаду Союзу, не вирізнялися ініціативністю на ракетному поприщі. Наша країна має обмежену кількість успадкованих від СРСР мобільних оперативно-тактичних ракетних комплексів російського виробництва «Точка», що не потрапляють під дію Договору про ліквідацію РСМД через малу дальність (до 250км). І всі ці роки вітчизняна політична еліта вважала це абсолютно достатнім для оборони країни. Тепер же офіційний Київ привселюдно заговорив про нестачу даного потенціалу.

Президент кличе в НАТО за ракетами

Уперше таку позицію цьогоріч весною озвучив секретар РНБО Володимир Горбулін, котрий завжди належав до прихильників відродження потужної української авіаракетної промисловості. Відразу після призначення на цю посаду новий секретар Ради недвозначно заявив про необхідність нарощення протиракетної й оперативно-тактичної техніки, що перебуває на озброєнні української армії. Тоді українська й закордонна преса не віднесла його висловлювання до розряду офіційних. Однак і надалі вдавати, що нічого не відбувається, було вже неможливо. Наприкінці липня на «круглому столі» за участю представників парламентських фракцій ракетну тему порушив Віктор Ющенко. Обґрунтовуючи необхідність інтеграції України в НАТО, Президент зненацька для багатьох українських політиків заговорив про невідповідність вітчизняного оборонного потенціалу новим загрозам ззовні.

«Через кілька років у нас не буде працювати жоден ракетно-тактичний комплекс. Щоб сьогодні убезпечити України на сучасному технологічному рівні, нам необхідно не менш $500 млн за одну одиницю. Чи знайдеться зараз хоч одна політична сила, що підніме руку й скаже — я готовий віддати одну третину державного бюджету на одну установку? Але ж сьогодні мова йде про не менш ніж кілька десятків таких установок, які потрібні для кількох десятків стратегічних об’єктів», — заявив Віктор Андрійович. Весь перелік об’єктів, що потребують ракетного захисту він не оголосив, тільки назвав чотири вітчизняні атомні електростанції й чотири великі штучні водоймища. Проте у відстоюванні своєї позиції Глава держави був несподівано заповзятий. «Я закликаю всіх політиків чесно заявити, чи вибираємо ми концепцію безпеки нашої країни, чи це буде не країна, а беззахисна територія, що не може адекватно реагувати на виклики», — апелював він до присутніх, не оминувши додати, що найбільш дешевим із фінансової точки зору виходом із даної ситуації, й стане приєднання України до НАТО. «Європа в проекті розширення оборонного Атлантичного союзу може створити кращий елемент колективної безпеки, дає кращу відповідь на питання економічного обслуговування цієї концепції. Ця концепція найдешевша з огляду на наші національні витрати і вона найнадійніша», — пояснив Ющенко.

На думку Президента, після приєднання нашої країни до блоку охорона численних важливих стратегічних об’єктів української економіки стане колективним обов’язком Європи, а не навантаженням на куций національний бюджет. Оскільки вітчизняна казна навряд чи здатна витримати такий тягар, як зростання «ракетних асигнувань». Віктор Ющенко знав, про що говорить, очевидно, пригадав історію з поновленням роботи головного українського ракетного полігона на сході Криму. Його закрили на початку 2000-х років через влучення в російський пасажирський літак ракети російського ж виробництва, випущеної нашими підрозділами ППО під час регламентних стрільбищ. (Схожі запуски регулярно відбуваються для підтвердження технічного ресурсу ракет і перевірки рівня їхнього бойового стану). Підсумки випробувань ракетних засобів ППО й тактичних ракет малої дальності Київ офіційно не оприлюднював, але, очевидно, вони засвідчили далеко не безхмарний стан застарілих російських тактичних ракетних комплексів, що перебувають на озброєнні української армії.

І, безперечно, підштовхнули Главу держави всерйоз зайнятися цією проблемою українські оборонники. Взимку цьогоріч Віктор Ющенко відвідав провідні підприємства українського ракетобудування — дніпропетровське НВО «Південмаш» і КБ «Південне», щоб особисто ознайомитися зі станом справ. Підсумком цього візиту можна вважати заяву начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковника Сергія Кириченка про те, що до кінця нинішнього року Міноборони підготує технічне завдання для розробки нового оперативно-тактичного ракетного комплексу. «Кошти для цього будуть виділені за цільовим призначенням із державного бюджету. Відповідно планується внесення змін до Державної програми розвитку озброєнь і військової техніки на період до 2009 року, що раніше передбачала розробку нового ракетного комплексу й фінансування робіт із його створення на КБ «Південне» починаючи з 2007 року», — уточнив він. Це повідомлення обґрунтував міністр оборони Анатолій Гриценко: «Ракетні комплекси Сухопутних військ і Військово-морських сил вимагають заміни, оскільки одна частина ракет сьогодні вже перебуває в критичному стані, інша — застаріла як за призначенням, так і за характеристиками. Строк гарантійної експлуатації ракетоносіїв спливає у найближчі роки, актуалізуючи таким чином розробку національного носія».

За інформацією дніпропетровських ракетобудівельників, як найімовірніші варіанти дооснащення українських Збройних Сил розглядаються оперативно-тактичний комплекс «Грім» і крилаті ракети «Коршун». Дальність їхньої польоту не перевищує 390 км, що виводить їх з-під юрисдикції російсько-американського Договору про ліквідацію РСМД. Ці комплекси були розроблені КБ «Південне» на основі відомого ще з початку 2000-х років, але так і не зреалізованого проекту вітчизняного виробництва оперативно-тактичного комплексу «Борисфен». Він мав замінити застарілу російську техніку, що перебуває на озброєнні української армії, але так і не був завершений.

Ракетний договір скоріше мертвий, ніж живий

Щоправда, нові оборонні завдання України може ускладнити нинішній різкий поворот Росії, що вирішила відмовитися від Договору про ліквідацію РСМД. Схоже, Кремль зважився на цей крок, аби натиснути на Вашингтон. Розрахунок простий: щоб відговорити Москву від такого рішення, Вашингтон спробує «відкоригувати» нові українські плани. Однак більшість експертів української оборонної промисловості схиляються до думки, що це заледве чи стане ефективним важелем тиску Москви на Вашингтон й Київ — російсько-американська угода насправді морально застаріла.

Договір про ліквідацію ракет РСМД був підписаний між СРСР і США 8 грудня 1987 року. Після розпаду Союзу його правонаступниками стали Росія й Україна, причому Київ позбувся тактичних ракетних комплексів ще на початку 90-х років. У цілому, за договором, США та ядерні країни-правонаступниці СРСР ліквідували всі базовані на їхній території ракети середньої (від 1000 до 5500 км) і малої дальності (від 500 до 1000 км).

Окрім того, країни-учасниці взяли на себе зобов’язання подвійного контролю над тактичними ракетами середньої й малої дальності. Перший рівень контролю — вибіркові інспекції об’єктів ракетних військ і артилерії, що проводилися на території Росії, України, США, а також Німеччини, Великобританії, Італії, Бельгії й Нідерландів, другий рівень — регулярні інспекції консервації складальних ліній на заводах-виробниках РСМД. Строк здійснення обов’язкових інспекцій ракетних заводів відповідно до пунктів договору минув у 2000 році, втім, згодом без особливих зауважень із боку Росії був пролонгований, у чому багато хто побачив грандіозну помилку Кремля. Вона полягала в якісному розширенні переліку ракетних комплексів, що належать до категорії РСМД. До кінця 1990-х років найбільш відомими представниками ракет цієї категорії, охопленими договором про ліквідацію РСМД, були кілька класів американських крилатих ракет і тактичні комплекси «Першинг 2А», а також кілька сімейств російських крилатих ракет і оперативно-тактичні комплекси класу «Скад», «Луна» і «Ока». Але на початку нинішнього десятиліття список ракет, що підлягають ліквідації за договором про РСМД, морально застарів — за цей час до категорії РСМД додалися нові багатофункціональні протиракетні комплекси. Найвідоміші їхні представники — останні версії американського комплексу «Петріот» і російського С 300, що здатні вражати й повітряні, і наземні цілі на відстані до 700 км., у зв’язку із чим, цілком закономірно належать до категорії ракет середньої й малої дальності, і відповідно, підлягають контролю в рамках виконання Договору про ліквідацію РСМД.

Поява нових універсальних «протиракет» повинна була б тільки підсилити значимість договору про РСМД. Та наразі Росія, мабуть, вважає інакше. Варто зауважити, що перший сигнал про початок нової ери у власній ракетній політиці Кремль озвучив 1 березня цього року, відразу ж після візиту Віктора Ющенка на дніпропетровський «Південмаш». «Як один із додаткових напрямків забезпечення національної безпеки ми в принципі розглядаємо розгортання групи наземних ракет середньої дальності з неядерними боєголовками. Чинний договір про ліквідацію РСМД є безстроковим, та кожна зі сторін у порядку реалізації свого державного суверенітету має право вийти з нього, якщо вирішить, що пов’язані зі змістом договору виняткові обставини поставили під погрозу її вищі інтереси», — заявляв тоді начальник 4-го ЦНДІ Міноборони РФ генерал-майор Володимир Василенко (Центр є головним органом ракетно-ядерного планування в Росії). Тепер же Кремль зайняв ще радикальнішу позицію, вирішивши вже на практиці розпочати підготовку до процедури однобічної денонсації Договору про РСМД. І в Москви й Києва з’явився ще один вид змагань із розряду «хто перший».

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові