Гаражі за 700$ у центрі Києва

Це не рекламне оголошення, а українська реальність. Найближчим часом на столицю України чекає ще один скандал з нерухомістю. Така собі гаражна «Еліта-Центр» на Подолі.

Можливо, масштаби трохи менші, а суть та сама. Афера просто унікальна. І стала можливою „за сприяння” колишньої київської міської влади.

Цифра 700 доларів США (приблизно 3500 гривень) фігурує у документах на гаражні бокси. На відміну від «Еліти-центру» гаражі уже збудовані. Реально вони існують і мають своїх власників. 222 бокси і 176 членів гаражного кооперативу. Де-юре однак гаражів нема. І люди, які вкладали у гаражі десятки тисяч доларів, сподіваючись зробити на них бізнес – перепродати, здавати чи для власних потреб, в результаті можуть опинитися ні з чим. Максимум вони зможуть розраховувати на компенсацію у тих самих 3500 гривень, про сплату яких свідчать квитанції. Все. Гаражі, швидше за все, будуть знищені.

Історія почалася ще у минулому тисячолітті. Ще у 98-ому працівники Київського меблевого комбінату, який знаходиться на Подолі, задумали побудувати для власних потреб гаражі. Своє бажання оформили на зборах трудового колективу. Керівництво не заперечувало, погодившись виділити для цього вільні землі на території комбінату. Майже одразу Київська міська рада теж виносить свій позитивний вердикт. Вже навіть підшукали компанію-забудовника на чолі із тоді ще нікому невідомим прорабом Іваном Асаулюком.

Однак, як завжди грошей бракувало, час минав. Аж доки не дійшов до 2002 року. Саме цього року в історії з’ явились перші постраждалі, а саме - працівники КМК.

2 серпня 2002 року керівник КМК Бусько раптово вирішує відмовитись від земельної ділянки комбінату на 1,67 гектара, де мали би бути гаражі. Можливо, саме тому що до голови правління Київського меблевого комбінату звернувся тодішній голова Подільської райадміністрації п. Романюк. Адже чотири місяці перед тим(!), а саме 23 травня 2002 року, голова Подільської райадміністрації видає, м’яко кажучи, дивне, з точки зору юриспруденції розпорядження: посилаючись на рішення Ради від 98-го(!), зареєструвати кооператив «Чайка»!!! (збори якого відбулися у березні 2002 року за участю уже далеко непрацівників КМК). Вищезгаданий прораб Асаулюк раптово стає директором «Чайки». Звичайно, з цього моменту працівники КМК не мають до кооперативу жодного стосунку, та й самі подоляни також. А уже 2003-го Київрада передає (тобто дарує) майже 2 га землі новоствореному кооперативу «Чайка»…

Може б, все так і лишилося, якби не один нюанс. Голова правління КМК Бусько не мав права відмовлятися від земельної ділянки. Це було не в його компетенції. Не дивно, що Бусько і сім’ я отримали кілька боксів у новоствореному кооперативі.

Кооператив створювався і земля йому надавалася нібито для задоволення потреб у гаражах особливо бідних верств населення Подільського району. Навіть від земельного податку „Чайку” звільнили. Відомостей про гаражі інвалідів та пенсіонерів з Подолу в кооперативі наразі нема, хоча не виключено, що для проформи кількох таки запросили. Більшість же гаражів тупо продавали. Звичайно не за 3500 гривень, а значно дорожче. Незабаром і на Подолі виріс такий собі гаражний Шанхайчик. Зараз бокси почали рости вгору – добудовують другі поверхи. Там з’являється ціле містечко із своїми підсобними цехами, станціями техобслуговування. Словом, «український бізнес-центр». Про те що будівництво було проведено незаконно - можна навіть не говорити. На приписи контролюючих організацій гаражний кооператив не реагував, вважаючи, очевидно, що у нього серйозний „дах”. Найбільше опиралося зведенню потворного гаражно-промислового містечка управління дизайну КМДА, яке постійно отримує на горіхи через незаконну забудову і спотворення зовнішнього вигляду Києва. Ордеру на будівництво „Чайка” так і не отримала. Більше того – оскільки від початку будівництво було незаконне, а зараз про цю історію стало відомо – права власності на гаражі члени кооперативу не отримали. Нерухомість ніде офіційно не зареєстрована. Членам кооперативу юридичний нігілізм їхнього голови напевно буде дорого коштувати.

Проте Шанхай на Подолі, очевидно, відчув усі недосконалості українського законодавства і вирішив сепаратно утворити власну республіку із своїми законами та органами влади. Асаулюк від імені „Чайки” повиписував членам кооперативу Довідки(!!!), що вони є власниками гаражів.

Поки зацікавлені особи були при владі, на самостійництво Асаулюка заплющували очі. Тепер ситуація круто змінилася. Як і акціонери меблевого комбінату. Останні вирішили перенести виробництво у промислову зону, а на території комбінату збудувати бізнес-парк. Нешанхайного типу. Тоді-то і з’ясувалася земельна афера і афера з нерухомістю. Щоб не напружувати ситуацію, КМК запропонував „Чайці” компенсацію за гаражі. Проте Асаулюк відмовився. Членам кооперативу і пресі Асаулюк змалював зовсім іншу ситуацію. Мовляв, прийшли «круті» хлопці із «дахом», погрожували вбити, але ж ми не здамося. Асаулюку вдалося перевести ситуацію в соціальний конфлікт. Враховуючи, що серед кооператорів багато відставних офіцерів, він навіть погрожує збройним конфліктом.

Власники Меблевого комбінату подали в суд і виграли – спочатку у Київському господарському суді, а потім в апеляційному. Рішення Київради про передачу землі від КМК до „Чайки” скасовано, як незаконне. Тепер земля під автономною республікою „Чайка” кооперативу не належить, гаражні бокси на ній взагалі ніде не зареєстровані як споруди. Словом, кооператорів киданули. І у кращому разі вони зможуть розраховувати на компенсацію 3500 гривень. У гіршому - їм доведеться зносити свої гаражі власними силами.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові