Мінтранс встановив взаємозв’язки з невідомим інвестором

У листі до Президента України міністр транспорту і зв’язку Віктор Бондар повідомляє про готовність забезпечити фінансування проекту двома іноземними компаніями — «Сахара Груп» та ізраїльської «Ахунов Груп», діяльність яких не відрізняється публічністю.

Минулого тижнястали відомі імена потенційних інвесторів проекту будівництва нового порту на озері Тобечикське, що знаходиться на 12 км південніше від Керчі. У листі до Президента України міністр транспорту і зв’язку Віктор Бондар повідомляє про готовність забезпечити фінансування проекту двома іноземними компаніями — «Сахара Груп» та ізраїльської «Ахунов Груп», діяльність яких не відрізняється публічністю.

Черговий гігант

Нагадаємо, що в березні нинішнього року Мінтрансзв’язку створило робочу групу з реалізації проекту. Як відомо, озеро Тобечикське відділене від моря піщаною косою довжиною 3 км і шириною 35-60 м. Зараз озеро має глибину 1-1,5 м й заповнено лікувальними грязями до скельних порід на глибині 8-10 м. Відомо, що планується створення глибоководного порту (до 16 м!), вантажообіг якого передбачено, як зазначено в листі до Президента, «25-50 млн т за перші 1-2 року, з постійним зростанням через 3 роки — до 100-130 млн т». Поки що техніко-економічного обґрунтування проекту немає, і неясно, звідки візьмуться вантажопотоки для нового «гіганту». Поки що 19 морських портів разом переробляють щорічно 110 млн т.

Мінтрансзв’язку пов’язує свої оптимістичні прогнози з можливістю будівництва нафто- та газопроводів від Каспійського транспортного консорціуму з району Новоросійська по дну Керченської протоки. У перспективі це дасть можливість будівництва нафтопереробного заводу потужністю 8-12 млн т і заводу з переробки зрідженого газу потужністю 3 млн т. Однак, ці цифри поки що не підкріплено економічними розрахунками. До слова, вартість проекту в листі не фігурує. Відзначено лише, що його реалізація «буде повністю здійснюватися за рахунок коштів інвесторів без використання бюджетних асигнувань». Однак держава всеж-таки візьме участь — як мінімум необхідно прокласти нову залізницю й підсилити пропускну здатність існуючої, на що знадобиться не менш $1 млрд. Немало коштуватиме також енергозабезпечення проектованого комплексу.

Інвестиційні прожекти

При наявності джерел фінансування всі перераховані проблеми можуть бути успішно вирішені. Треба відзначити, що готовність вкладати кошти в ризиковий проект виявили компанії «Сахара Груп» та «Ахунов Груп», які не являються «всесвітньо відомими». При цьому їхню інвестиційну діяльність у СНД складно назвати «прозорою». Президент «Ахунов Груп» Йосиф Ахунов уперше «засвітився» в Україні в грудні минулого року. На прес-конференції в Сімферополі ізраїльський бізнесмен заявив про готовність проінвестувати $2 млрд у будівництво порту на Донузлаві, дати $1 млрд на спорудження тунелю під Керченською протокою, повністю профінансувати урядову програму «Морський берег» (оцінюється в $15 млрд). Крім того, пообіцяв замовити будівництво катерів на суднобудівному заводі «Море», спорудити безвідхідний сміттєпереробний завод і готельні комплекси на Арабатській стрілці. Після цього «Ахунов Груп» підписує угоду про наміри із кримським урядом.

До появи в Криму «найбільша в Ізраїлі й на Близькому Сході будівельна корпорація», як заявляють її керівники, була помічена в Росії. Як і в Криму, все починалося з попередніх угод з місцевими адміністраціями й обіцянками щедрих уливань. Так, з 2003 року компанія має намір залучити більше $1 млрд на будівництво газопроводу Нюксениця — Архангельск довжиною 483 км, заводу з виробництва метанолу, рефрижератора в морському порту. Однак про подальшу долю цих проектів так нічого не відомо.

У грудні того ж року компанія підписала «попередню угоду» з урядом Свердловської області про будівництво магнієвого комбінату на базі заводу «Ураласбест». «Ахунов Груп» готова була вкласти від $100 млн до $300 млн залежно від потужності комбінату, в обмін на одержання контрольного пакета акцій у майбутньому СП. Через три місяці угода була розірвана. Як повідомило тоді агентство ІА «УрБК» із посиланням на джерела в «Ураласбесте», «Ахунов Груп» не зможе стати інвестором проекту, оскільки збиралася дати кредит під заставу майна комбінату, а уральці очікували іншої форми інвестицій. До речі, в Ізраїлі компанія також не була помічена в будь-яких резонансних проектах. Принаймні нашим ізраїльським колегам не володіють такою інформацією.

Щодо «Сахара Груп», то компанія під такою назвою лише одноразово заявила про себе в Україні. Заснована в 2004 році консалтинговою компанією InterOilGas (Люксембург) і американською Firecreek Inc, The Sahara Group в 2005 році спільно з Firecreek Petroleum підписали з ВАТ «Укрнафта» меморандум про наміри, плануючи відновлювати родовища вуглеводнів.

Не можна, звичайно, виключати того, що такі маловідомі громадськості інвестори всерйоз мають намір розвивати бізнес в Україні, як і того, що діють вони в інтересах третіх осіб. Їх, в свою чергу, може цікавити, наприклад, 1100 га землі разом з озером, внесеним Кабміном у перелік лікувальних.

До слова, у листі до Президента ситуація із земельними ресурсами в районі Тобечика виписана з особливою старанністю. Вказується навіть на те, що сільські ради, на землях яких може розгорнутися будівництво, готові нею пожертвувати заради майбутнього працевлаштування 18 тис. людей. Хоча місцевим жителям про це нічого не відомо.

Довідка

Ідея створення нового порту на Керченському півострові не нова, ще наприкінці 1990-х, коли почала активно розвиватися перевалка наливних і навалочних вантажів на рейді в південній частині Керченської протоки, у деяких ЗМІ з ідеєю створення портового комплексу в районі мису Опук на півдні Керченського півострова виступав директор Керченського державного морського агентства «Інфлот» Олексій Бузаджі. Основним аргументом цієї ідеї було створення портового комплексу, що обґрунтовувалося не дефіцитом портових потужностей по обидва боки Керченської протоки та району Новоросійська, а неефективною роботою портів регіону через несприятливі погодні умови в осінньо-зимовий період, коли швидкість північно-східного вітру при поривах досягає 30 і більше метрів за секунду, коли порти Новоросійська, Керчі та Кавказу змушені зупиняти свою роботу, це ж стосується й рейдової перевалки. Порт у районі мису Опук, маючи вигідне географічне розташування, природну захищеність від постійних вітрів, віддаленість від населених пунктів та природні глибини моря 15-18 м, зміг би належним чином забезпечити перевалку наявного вантажопотоку. Але аргументація даного проекту не знайшла ні політичної, ні фінансової підтримки. Паралельно з російського боку Керченської протоки в 2001-2002 роках почалися активні роботи з будівництва нового порту в районі мису Залізний ріг для перевалки наливних хімічних і нафтоналивних вантажів. Темпи будівництва Російського порту свідчить про підтримку цього проекту на державному рівні.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові