Ходіння по муках Сандея Аделаджі

Кажуть, Леонід Черновец ький і Сандей Аделаджа – брати -близнюки. Зухвала брехня! Ніякої зовнішньої схожості між цими людьми немає.

Є інше – тверезе розуміння вигоди, як і «інь» і «янь» «Посольства Божого» дають один одному.

Київський мер допоміг напористому Сандею розібратися в ринкових реаліях української столиці, зрозуміти, як тут роблять гроші і заводять зв’язки.

Харизматичний пастор Аделаджа, у свою чергу, дав допитливому Леоніду Михайлович у багаторічний урок на тему «Як маніпулювати людьми так, щоб вони ще й були тобі вдячні».

Тепер обидва багаті, успішні і прагнуть уникати згадки імен один одного. Київський мер «інспектує» церкв и різних християнських конфесій – може, хоч так злостивці перестануть називати його сектантом? Що стосується Аделаджі, то він називає Леонід а Михайловича «рядовим членом» «Посольства Божого». І наполегливо заперечує ведення сумісного бізнесу.

Проте, від чуток не втечеш. Сьогоднішня прес-конференція пана Аделаджі пройшла під знаком інтересу журналістської братії до всього, що об’єднує старшого пастора «Посольства Божого» з київським мером. Як з’ясувалося, не на того напали. Випускник (з червоним дипломом) журналістського факультету БГУ з’явився перед журналістами в біло-зеленій сорочці кольору національного прапора рідної Нігерії і з широкою африканською усмішкою. Сандей грав на теле- і фото камери, робив ефектні паси руками, а коли питання заганяло його в тупий кут – довго і від душі сміявся, виграючи час для обдумування відповіді.

Після вступної проповіді пана Аделаджі «proUA» поцікавився у веселого пастора, чи можна тепер чекати споруд ження обширного молитовного центру на березі Дніпра. (Як відомо, кілька років тому Аделаджа і Черновец ький виношували таку ідею, але проти була команда Олександра Омельченк а).

Сандей відповів обережно – планів про споруд ження центру не спростував, зате старанно уникав навіть напівнатяків на лобіювання проекту з боку Черновец ького:

- Ще до того, як Леонід Черновец ький став мером, ми хотіли будувати будівлю Церкви Посольства Божого, - сказав пастор. - Тепер, коли він став мером, або після того, як він вже не буде мером – все одно будуватимемо. Тому що навіть при попередньому мерові – Олександрі Олександровичі Омельченко - ми вимушені були опротестувати наші права, і ходили на вулицю молитися під його стіни, щоб він дав нам землю, як це належало нам, як і всім іншим церкв ам. І нам вже виділили – не при Черновец ьком у, а при Омельченк у – землю для будівництва церкви, ми вже працюємо над проектом.

Відчувши запах смаженого, журналісти попросили пана Аделаджі уточнити адресу майбутнього комплексу. Пастор пообіцяв зробити це пізніше. Не став він говорити і про доходи «Посольства Божого»: мовляв, не задаєте ж ви такого питання Митрополитові Володимиру і Патріархові Любомиру Гузару.

Дійсно, не задаємо. Може, правда, задає Леонід Черновец ький? Адже сказав пан Аделаджі, що київський мер – людина практичного складу розуму:

- А т е, що він ходить до нас в церкву. людина він взагалі-то прагматичн а. Він людина, яка дуже велика в результаті конкретному. Якщо немає результату конкретного, то він - така людина, яка практичніш а. Більш прагматичний, він взагалі практичний. Я думаю, що в наш ій церкві ми передаємо Слово, не просто обряди сповід уємо, не просто робимо якісь справи, а т е, що слово проповідує ться.

Загалом, із запасами Слова у Леонід а Черновец ь кого все гаразд. А ось як у пастора йде справа з грошима? Адже якщо сам Аделаджа зі знався, що щодня дає київському мерові поради щодо духовно го розвитку (цікаво було б дістати цей катехізис), - т о що натомість дає йому «прагматичний» пан Черновец ь кий? Вже напевно, не уроки їзди на «Мерседесі».

Втім, пасторові подобаються інші автомобілі: за його словами, на прес-конференцію він приїхав на «Опел і» дружини, хоча взагалі-то віддає перевагу «Додж у». Що про гроші не думає, їх у нього вистачає: написав 60 книг і регулярно дає по всьому світу семінари, на яких вчить бізнесменів, політиків і богему, як жити за морал лю. Що безліч країн на колінах благають його приїхати з місією. Що нігерійський президент двічі приймав Аделаджу в своєму палаці.

Тут в руках пастора з’явилися постановочні фото, на зразок тих, що роблять на весіллі: Аделаджа і Аріель Шарон, Аделаджа і Бенджам ін Нетаньяху, Аделаджа і Мел Гібсон. Велика кількість фотографій, мабуть, покликана була створити у присутніх враження того, що знаменитості просто шикуються в чергу, щоб сфотографуватися з чарівним Сандєєм. Насправді, адже не може ж бути навпаки?!

Тут-то і з’ясувалося, де розташована «больова точка» пастора Аделаджа. Виявляється, в душі він сноб. Треба було бачити, з яким сарказмом звинуватив він українців в неуцтві: мов ляв, якби ви побачили, як мене приймають в інших країнах, засоромилися б!

Виявилось, до України пастора насильно послав Бог. Відповідаючи на логічне питання про те, чому у такому разі він опинився в наших пенатах, Сандей розреготався і сміявся до того часу, поки на його коричневих щоках не виступив рум’янець:

- Чого я засміявся? А дуже просто, тому що якби мені довелося вибрати, куди їхати.. то звичайно ж не Україна. Ви що, я що - дурень? Ніколи в житті я б Україну не вибрав. Не вибрав тому, що, по-перше, я маю посвідку на проживання в Америці. У будь-якій країні світу зараз благають, щоб я приїхав бути місіонером в цій країні. Але я приїхав сюди, коли я взагалі України ніколи не чув в житті. Я бував скрізь – ніколи не чув ім’я, прізвище, назву Україна, що взагалі така є країна. Як я міг вибрати? Коли я приїхав сюди тому, що Бог мене сюди… крім моєї волі закинув сюди.

Надалі з’ясувалося, що Україна Сандея Аделаджі – суще расистське пекло:

- Кожного разу, коли я приїжджаю сюди з-за кордону, я вмираю. Я вмираю тисячу смертей кожного разу, заїхавши до України. Тому що тут єдине місце, де мене назвали «шоколадом» - це в Україні. Єдине місце, де мене називають мавпою прямо в обличчя – це Україна. Але я буваю в інших країнах щороку, мінімум в 30 країнах світу, де нічого подібного я не чув. І тому, говорити, чому я Україну вибрав… я б її не вибрав, але я приїхав сюди – для мене це упокорювання, це як спосіб упокорювання, це як я слухаю Бога.

Загалом, погано людині. Напевно, тому Сандей Аделаджа, за його словами, в Україні не живе, а лише наїжджає сюди раз на місяць. Отож, молодець нігері єць, - не прогинається перед українським апартеїдом!

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові