Депутат Німецького Бундестагу Герт Вайсскірхен:

Хочемо створити Енергетичну Хартію, при якій Росія не зможе діяти проти волі решти учасників

Представник однієї з найстаріших соціал-демократичних партій Європи, депутат фракції СДПГ в Німецькому Бундестагу Герт Вайсскірхен часто представляє точку зору своїх однопартійців в питаннях зовнішньої політики. В інтерв’ю «proUA» герр Вайсскірхен розповів про німецькі «рецепти приготування» коаліції, а також про те, як нейтралізувати тиск Росії в її перманентному «газовому конфлікті» з Україною.

- В дні Помаранчевої революції Німецький Бундестаг надав Віктору Ющенкові моральну підтримку: ми добре пам’ятаємо і помаранчі на столиках депутатів, і активну позицію тодішнього канцлера Герхарда Шредера. Відтоді пройшло уже півтора року. Як діяльність теперішньої української влади оцінюють в політичних колах Німеччини? Наскільки сильним є розчарування через помилки, допущені керівництвом України?

- Це протверезіння, що межує з розчаруванням. Основних дійових осіб подій 2004 року пробудили великі очікування – але не змогли або не захотіли їх виконати. Але ті, хто реалістично оцінював події в Україні, розуміють, що зробити це апріорі було важко. З іншого боку, після недавніх виборів вашим політикам надається величезний шанс зробити кроки з відновлення процесу реформування і, найголовніше, модернізації українського суспільства. А це потребує часу.

- Які події визначили для німецького політикуму це «протверезіння» щодо України?

- Я б сказав, що не події, а радше тенденції, оскільки не можна говорити про драматичні наслідки помилок головних дійових осіб Помаранчевої революції і теперішньої влади. Проте ці особи перебувають сьогодні в певному утрудненні. Питання полягає в тому, чи зможуть вони вибратися з пасток, в які самі себе замкнули. Зробити це можна, тільки поставивши перед собою дуже чітку мету, і надалі вибудовувати свої дії з реалізації цієї мети. В цьому випадку мета проста – демократизація всієї України.

- Ви, напевно, знаєте, що найбільш обговорювана нині в Україні тема – створення парламентсько-урядової коаліції. Минулого року світ спостерігав за тим, як така коаліція створювалася зусиллями ХДС/ХСС Ангели Меркель і вашої СДПГ. Пан Вайсскірхен, чи бачите Ви якісь паралелі між німецьким і українським коаліційними процесами? Який урок можуть засвоїти українські політики з німецького досвіду?

- Є одна паралель – розстановка партій. (Хоча слово «партії» я б поки що замінив на вираз «політичні сили», оскільки мені здається, що само поняття «партія» в його європейському сенсі тут ще не закріпилося). Існують дві течії: одну можна визначити як «лівий центр», другу – як «правий центр». І звести ці центри воєдино було б, мабуть, найбільш вдалим рішенням. Таке новоутворення могло б якнайкраще вирішувати ті складні завдання, які стоять сьогодні перед Україною. Лівий центр – це соціалісти і БЮТ, змішані з ліберальними елементами, з популізмом. Правий центр – «Наша Україна» в сполученні з різними політичними формами сильної національної орієнтації. Якщо ці два центри зуміють розпізнати завдання з реформування, які є і які треба виконувати, то таке об’єднання відповідало б моїм уявленням про коаліцію. Ефективна коаліція завжди є відповіддю на виклики і проблеми, що виникають. Спочатку треба описати проблеми, потім визначити завдання - і тільки після цього створювати коаліцію. А не навпаки.

- Подібного підходу в переговорах про створення «оранжевої коаліції» дотримується наразі «Наша Україна», вона вимагає спочатку визначитися з принципами, які ляжуть в основу коаліції. Тоді як БЮТ і соціалісти більше тяжіють до розподілу портфелів. Чи точно я зрозумів, що Ви вважаєте позицію «Нашої України» більш правильною?

- Form follows function (ці слова пан депутат вимовив по-англійськи - «proUA»), тобто спочатку треба описати завдання і тільки потім на порядку денному виникає дискусія про форми, які можуть допомогти у виконанні цих завдань. Зрозуміло, що проблема у вас полягає в тому, що ті сили, які сьогодні прагнуть створити коаліцію, роблять це в такій формі вперше. Кожна із сторін використовує свій підхід до вирішення проблем, і це спричиняє серйозні витрати для переговорного процесу. Для того, щоб все стало на свої місця, потрібен час. Ми в Німеччині маємо в цих питаннях багаторічну практику, тому нам легко.

- Поговоримо про зовнішню політику. Чи змінився з приходом на пост канцлера Ангели Меркель підхід до німецько-українських відносин порівняно з правлінням Герхарда Шредера?

- Що стосується «мови жестів», то незначні зміни відбулися, але вони жодною мірою не говорять про зміну пріоритетів. Хочу навести приклад. Герхард Шредер в історичний момент подав підтримку Віктору Ющенкові і Помаранчевій революції, в той самий час як, скажімо, Володимир Путін вагався. Пан Шредер був чи не єдиним державним діячем Заходу, який безпосередньо говорив про цю проблему з Путіним. Не Буш, не Блер, а Шредер! Він телефонував Путіну і пояснював, що настав той момент, коли Україна повинна отримати можливість йти власним шляхом. Так, іноді можна було чути критику з боку того ж таки ХДС пані Меркель – за надмірну близькість Шредера до Путіна. Проте він продуктивно використовував цю близькість, причому в найбільш слушний історичний момент, для того, щоб пояснити Путіну ситуацію з Україною. Адже в разі, якщо б Путін якимсь чином блокував вільний розвиток України, ніхто не зміг би поставитися з розумінням до позиції Путіна. Мені важко уявити, як діяла б пані Меркель, якби опинилася на місці пана Шредера в подібній ситуації. Адже такого доступу до Путіна, який мав Шредер, вона напевно не матиме.

- До речі, про близькість Шредера до Путіна. Багато хто в Україні схильний мислити міфологемами і особистісними категоріями. Вони міркують так: Росія тисне і буде тиснути на Україну в «газовій війні». Тим часом третина споживаного Німеччиною газу експортується Росією, а Герхард Шредер не так давно очолив російсько-німецький консорціум, а управляючим директором став давній знайомий Володимира Путіна Маттіас Варніг. Отже чи не вийде так, запитують себе багато українців, що при загостренні «газового конфлікту» України з Росією Німеччина виступить на боці нашого північного сусіда?

- (Сміється) Німеччина, в першу чергу, виступить на боці Євросоюзу. Оскільки мета цього проекту – щоб ЄС міг безпосередньо отримувати газ з Росії. Говорячи про можливий, за вашими словами, рецидив «газового конфлікту»: якщо, не дай Боже, виникне така ситуація, що Росія знову захоче використовувати Україну як своєрідний ігровий м’яч, я думаю, що в довгостроковій перспективі вона не зможе реалізувати свій задум в матеріальному сенсі. Поясню чому: ми прагнемо розробити Енергетичну Хартію, в якій Росія буде тільки одним з чинників. Після того, як подібна Хартія буде підписана Росією (а це обов’язково станеться), в дію вступлять правила, при яких Росія не зможе одноосібно дозволити собі ті або інші кроки проти волі решти підписантів. Наша мета – зробити так, щоб через підписання подібної Енергетичної Хартії Росія була б нашим партнером у співпраці, але при цьому була б змушена прийняти певні правила ігри, при яких експортер залежить від виконання домовленостей такою ж мірою, як і решта учасників.

- Вочевидь створення такої Хартії справа не одного місяця. Коли можна чекати укладення домовленостей, про які Ви говорите?

- Слушне питання. Проект уже представлений, але Росія поки що його не ратифікувала.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові