Іржа на сталі «Криворіжсталі»

В останній день прийому заяв на участь у приватизації гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» зчинився скандал.

Щоправда, наразі скандал далекий від самого конкурсу купівлі-продажу. Але вже ставить під сумнів «благонадійність» тих людей, яким цю приватизацію держава доручила провести.

Відразу два народні депутати оголосили про наявність у голови Фонду Держмайна України Валентини Семенюк бізнес-інтересів на гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь». Першим публічно у вихідні з Вінниці цю новину громадськості повідомив Олег Зарубінський . «Сьогодні “Криворіжсталлю” керує Фонд держмайна, а гроші заробляють не на тому, що сама “Криворіжсталь” реалізує свою продукцію, а фірми-посередники, які обсіли її довкола, і реалізують продукцію, і 4 ці фірми контролює безпосередньо Валентина Семенюк» - сказав він. За словами депутата, на частку Семенюк припадає третина всього обсягу металопродукції, яку випускає «Криворіжсталь». Тому, резюмує парламентарій, так активно Семенюк відстоює ідею збереження меткомбінату в державній власності. А колеги глави ФДМ за фракціями намагаються законодавчим шляхом втілити цю ідею в українському законодавстві.

У прес-службі ФДМ спростовувати депутата наразі не поспішають. Кажуть, у Фонду є важливіші справи. І порадили стежити за сайтом ФДМУ, де невдовзі буде коментар з цього приводу. Наразі ж на сайті відомства тільки звіти про успішну роботу.

Напевно, щоб посприяти оперативності реакції ФДМ, тему «частки Семенюк» на «Криворіжсталі “ у понеділок порушив перший заступник голови парламентського комітету з питань промислової політики Вадим Гуров (до речі, колега Олега Зарубінського за фракцією). Гуров підтвердив реальність викладеної інформації Зарубінським і додав, що має в своєму розпорядженні відповідні документи. Також екс-міністр промислової політики не забув вказати на невідповідність між висловами голови Фонду держмайна України Валентини Семенюк про те, що держава не може бути ефективним власником, але комбінат «Криворіжсталь» при цьому продавати не можна. Звичайно, за словами депутата, така «залізна логіка» може грунтуватися на бізнесі, пов’язаному з торгівлею продукцією комбінату.

Одначе депутати з Народної партії не були в повному сенсі цього слова «першопроходцями» стосовно прихильності до ідей соціалізму меткомбінату. Ще в серпні глава Української асоціації металоторговців Андрій Федосєєв сказав, що «взаємини металоторгівців безпосередньо з виробниками ускладнюються втручанням великих трейдерів і політичних партій». Щоправда, назви цієї партії він не сказав уголос. На відміну від «проблемного підприємства». А розгортати розповідь про свої переживання з приводу «політизування» металургійного гіганта не хотів.

Щоправда, практично в той самий час, представник крупного металотрейдера (який навідріз відмовився говорити офіційно) повідомив ProUA, що «сьогодні без посередників купити продукцію у «Криворіжсталі» дуже проблемно. Вивозять за ворота комбінату і тут-таки продають тобі. Але вже через посередника. Тут-таки. Однак уже дорожче. Так вони й отримують 50-80 доларів на тоні. Та й керівництво підприємства симпатизує тій самій партії, що й Фонд держмайна».

Не приховував існування проблеми зі збутом на «Криворіжсталі» і заступник міністра промполітики Сергій Грищенко. Щоправда, про якусь змову керівництва комбінату з трейдерами він говорити не захотів. Мовляв, із заводом працюють близько 60 трейдерів і про монополізм посередників не йдеться. Хоча визнав, що на жовтень збутова політика «Криворіжсталі» опрацьовувалася винятково керівництвом ГМК. І попросив не робити політики з того, що, наприклад, на зовнішні ринки комбінат працює також і через «Леман», металотрейдера Рината Ахметова.

У подібному ключі прокоментував «proUA» інформацію про контроль над продукцією підприємства певними бизнес-групами з «політичним забарвленням» і директор маркетингу, зовнішньоекономічних зв’язків і збуту «Криворіжсталі» Валерій Стасюк. За його словами, підприємство має розгалужену збутову мережу. І говорити про вплив певних компаній на політику просування продукції на ринок нема сенсу. Мовляв, контроль і уряду і ФДМ великий. Ось так.

Сама Валентина Семенюк раніше відкидала всі «натяки» на причетність ФДМ до роботи комбінату. За її словами, все перебуває під контролем уряду, Фонд лише готує підприємство до приватизації.

Водночас, близькі до урядової політики в ГМК джерела повідомили «proUA», що лобізм металотрейдерів, які працюють із СПУ, справді мав місце. Але на початковому етапі переходу підприємства до держвласності. «Провернули тоді декілька контрактів на зовнішні ринки» - сказав він.

За словами джерела, після запровадження аукціонів на підприємстві, вплив СПУ зійшов нанівець. Щоправда, джерела не спростували інформації про особисті пристрасті до ідей соціалізму нового-старого гендиректора «Криворіжсталі» Анатолія Сокуренка.

Хай там що, стає очевидним, що інформація про «бізнес Семенюк» тепер більше пов’язана з наближенням приватизаційної розв’язки. Адже розібратися, де заробляє СПУ можна було й раніше. Тим паче, в статусі народного депутата.

Так само поза сумнівом, що СПУ (тимчасово чи ні) має вплив на меткомбінат. Через кого - ФДМ, обладміністрацію чи просто керівництво підприємства – це вже наступне питання.

Головне, що коли державна власність стає власністю чиновників – завжди знайдеться той, хто потурбується про цю власність більше за інших. Тобто, якщо на початку п’єси висить рушниця, то вона мусить вистрілити. Треба лише підрахувати весь «рушничний арсенал» промисловості України.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові