СПУ гине за метал

Мало хто міг припустити, що партія Олександра Мороза опиниться на вустах у аналітиків «від металу». А ось сталося.

Якби в Україні політичні партії і блоки класифікували за аналогією з музичними напрямами, то Соціалістична партія зразка осені-2005 міцно засіла б в категорії «soft metal».

Доказів тому предостатньо. Спочатку депутат фракції Народної партії Олег Зарубінський посипав всього на голову Фонду Держмайна соціаліста Валентину Семенюк: мовляв, сьогодні «Криворіжсталю» керує Фонд держмайна, а продукцію реалізує не саме підприємство, а 4 фірми-посередники, «обсівши» «Криворіжсталь», причому ці фірми контролює безпосередньо Валентина Семенюк». Пан Зарубінський упевнений в тому, що «це третина всього обсягу металопродукції, що випускається «Криворіжсталю», тому їй і не хочеться приватизації».

Про кипучу бізнес-діяльність Валентини Семенюк у політичних і бізнес-колах ходять легенди, але це – тема для окремого матеріалу. Бо сьогоднішній день підніс ще один сюрприз для електорату СПУ: партійний вождь Олександр Мороз заявив, що Голова правління ВАТ «Маріупольський металургійний завод ім. Ілліча», народний депутат України Володимир Бойко буде внесений до першого десятка партійного списку на вибори-2006. «До думки Бойка багато хто прислухається, тому я впевнений, що на нашому партійному з’їзді буде ухвалене відповідне рішення, і Володимир Семенович увійде до першого десятка нашого партійного списку. Те, що ми бачимо на ММК ім. Ілліча, - це і є проект соціалізму в Україні», - заявив Олександр Мороз.

Про те, що між Володимиром Бойком і керівництвом СПУ є взаємність, - говорили давно. Колеги за депутатським корпусом раз по раз жартівливо кидали вслід Володимиру «Іллічу»: коли, мовляв, перейдете до Мороза? Могли б і самі здогадатися: якраз перед виборами. Можливо, процес трохи підстьобнуло виключення Володимира «Ілліча» і його соратників з фракції «Регіони України»: нагадаємо, що Бойко з друзяками відмовилися голосувати проти «прем’єрської» кандидатури Юрія Єханурова. Відмовилися, як тепер стало зрозумілим, для того, щоб поповнити ряди соціалістів Олександра Мороза.

Вигоди обох сторін від цього альянсу очевидні: «зісватавшись» з «Іллічем», соціалісти стають володарями потужного фінансового ресурсу. Додайте до грошей Володимира Бойка грошові вливання від Валентини Семенюк, не забудьте про кошти нардепів-соціалістів Миколи Рудьковського, Іштвана Гайдоша, Григорія Дашутіна – і з урахуванням допомоги регіональних мікро-олігархів, мобілізовуваних нині під прапори СПУ, можна тільки позаздрити розмаху майбутньої передвиборчої кампанії СПУ.

Володимиру Бойкові також є що взяти від соціалістів. Давній антагоніст маріупольського «червоного директора» народний депутат Михайло Поживанов запевнив читачів «proUA» в існуванні «квоти Бойка» при формуванні парламентських списків СПУ: «У минулі вихідні я побував у Донецькій області, спілкувався з людьми. Що каже народ, я можу тільки повторити: на кампанію людей, близьких до Соцпартії, йде відвантаження металопродукції за мінімальними цінами, дельта становить десятки мільйонів доларів. При цьому є інформація, що в прохідну частину списку СПУ потрапить не тільки Бойко, але і – за його квотами – Сергій Матвієнков, спливла й кандидатура Анатолія Голубченка. Він колись був працівником комбінату ім. Ілліча, потім його брат працював на посаді заступника директора і займався приватизацією.Так от, його брат – колишній віце-прем’єр – ніби теж піде в списках Мороза за квотою Бойка. Називають і інші кандидатури з оточення Бойка.».

Загалом, якщо вірити пану Поживанову, від задуманої операції обидві сторони будуть в чималих «плюсах». Втім, так було якщо не завжди, то, принаймні, довгий час – варто тільки пригадати про голосування щодо приватизації ММК ім. Ілліча. Тоді і соціалісти, і комуністи, дружно забувши про свою головну заповідь «Не приватизовуй!», за безцінь (для держави, але, мабуть, не для себе) віддали щонайпотужніше підприємство в руки приватного власника, яким став...ну, ви пам’ятаєте хто.

От чому нині потішно слухати, наскільки пафосно (хоч і діалектично вірно) викриває пана Бойка в інтерв’ю «proUA» один з лідерів КПУ Леонід Грач: «Володимир Бойко – це не лідер підприємства, він відбувся як металургійний олігарх, який, як мовиться, «косить» під керівника. Звичайно, йому не відмовиш в тому, що він – керівник високого класу, але танцюють навколо нього зовсім не тому, що він керівник такого рівня, а перш за все через те, що є монополізація такої галузі очолюючим металургійним комбінатом. Своїм горбом таку промислову власність створив народ, а бойки і до них подібні сьогодні ходять олігархами і думають, що вони такі розумні.

Знайшлося у Леоніда Івановича «кілька ласкавих» і для лідера соціалістів: «Що стосується Мороза, то я б на його місці давно б оголосив про те, що СПУ – це соціалістична партія буржуазного спрямування і назвав би її Соціал-олігархічною партією України. Що ж він не взяв бідного, заваленого керівника підприємства, який тримається сьогодні з сотнею-півтори людей, - а бере того, хто, природно, дасть мільйони на вибори? Ця девальвація Мороза – як в націоналістичному, так і буржуазному сенсах - вона по суті вже завершена. Це пряма купівля місць у парламенті – в даному випадку через список так званої Соціалістичної партії».

Наприкінці Леонід Грач заявив про те, що, на його переконання, «в списку Комуністичної партії України олігархів не буде». Хочеться сподіватися, що ці слова він вимовив без жалю.

Але повернемося до «білих і пухнастих» соціалістів і їх старого-нового союзника Володимира «Ілліча» Бойка.

Кожен, хто бував у Маріуполі і навколишніх селах, знає, наскільки великий там авторитет керівника ММК ім. Ілліча. Недивно, що, спокусившись, крім фінансових дивідендів, можливістю одержати в тих краях максимально «масний» відсоток голосів на виборах, соціалісти «стали на горло» власній пісні. У виконанні лідера партії вона, нагадаємо, звучала так: бізнесмени в список соціалістів зможуть потрапити лише після того, як проведуть ефективну агітацію в конкретному окрузі – тільки на підставі цього партія може внести їх в партійний список на вибори. При цьому у будь-якому випадку бізнес одержить місця не вище 37-го, оскільки, на думку лідера соціалістів, СПУ набере таку кількість мандатів навіть без активної виборчої кампанії.

Щоб з’ясувати, наскільки ці слова відповідають істині, ми звернулися до народного депутата фракції СПУ Григорія Дашутіна – політика і підприємця, що прийшов під прапори СПУ вже після «помаранчевої революції». Ми запитали Григорія Петровича, чи не образливо йому, не останньому в парламенті депутату, опинитися в третьому, а то й четвертому десятку списку Соцпартії?

«Знаєте, я більш ніж лояльно ставлюся до такої концепції формування списків і не проявляю якоїсь агресії, - відповів пан Дашутін. - При моєму вступі до фракції розмова йшла, перш за все, про мотиви вступу: я йшов в стабільну фракцію. Що стосується «прохідного місця», то розмова дійсно була про те, що розподіл місць буде прив’язано до результатів роботи депутатів в окрузі і того, які відсотки одержить Соцпартія. Я одержав не одну тисячу голосів на мажоритарному окрузі і відчуваю, що у Сумській області, звідки я родом, у нас буде добрий результат. А потім ми сядемо за стіл переговорів. Крім того, я впевнений, що Соцпартія візьме не менше 10%. А це близько 50 місць. Тому, яка різниця, де бути? Я не хочу розштовхувати всіх ліктями і говорити, що люди, що присвятили партії 10 років, повинні піти на другий план. І взагалі про фінансову складову в Соцпартії мова сьогодні не ведеться. Розмова ведеться не як з бізнесменом, а як з політиком: якщо ти маєш позитивну політичну складову, якщо народ в регіоні тебе підтримує – природно, ти, як член партії, можеш претендувати на попадання в список», - сказав Григорій Дашутін.

Невідомо, яка розмова була у керівництва Соцпартії з Володимиром бойком – але «затирати» його аж в третій десяток списків не хотіли, а відразу визначили в перший десяток. І нічого що це пахне «подвійними стандартами», що Володимир Семенович – не член партії, що дружить з Леонідом Кучмою: як говорив з іншого приводу Шерлок Холмс, «заради такого шматка будь-хто затіє ризиковану гру». Напередодні виборів фінансові потоки для політиків знаходять прямо-таки магічну привабливість. А про тандем Бойка і Соцпартії вже зараз можна сказати, переінакшивши слова класика: мы говорим «Ильич» - подразумеваем партию…

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові