Східна казка Олексія Івченка

Туркменського газу в Україні, схоже, з 2007 року не буде. Принаймні, за ціною, нижчою за «світову». Такий підсумок «успішних» перемовин НАК «Нафтогаз України».

«Він (Туркменбаши) зібрав своє засідання Кабміну і сказав одні слова: вчіться у нього (і показав на мене), як захищати національні інтереси»

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко в ефірі «5 канал»

(11 червня 2005 р)

Газова тема вже майже півроку є топ-новиною більшості українських ЗМІ. На противагу «російській загрозі» підняти нам ціну на газ до 180 доларів за тис. кубометрів., вказувалися успіхи України в співпраці з Туркменістаном. Правда, головним їх ньюзмейкером був голова правління НАК Олексій Івченко. Мовляв, «Під час важких перемовин» домовилися, що газу буде більше, він стане дешевшим etc. Виявилось, «доперемовлялись» до того, що, у результаті, туркменського газу може й не бути. З 2007 року. Тепер він російський. Але про все своєю чергою.

Перший «успіх» настав, коли Олексій Івченко домовився з Туркменбаши про перехід на оплату туркменського газу валютою. При цьому були понижені і клірингові коефіцієнти за оплату товарною групою в першому півріччі. Внаслідок чого українці майже вдвічі були змушені збільшити обсяги товарів в цю середньоазійську країну.

Звичайно, перехід на грошові відносини - це добре. І, в принципі, так воно в майбутньому і має бути. Але система клірингових розрахунків, яка існувала між Україною і Туркменістаном, давала змогу українським підприємствам знаходити додатковий ринок збуту на 500 млн. доларів. Не кажучи вже про те, що в бюджеті не було вільних коштів для розрахунку за туркменський газ. Та й росіянам був наочно продемонстрований «бажаний варіант» (чим Москва, до речі, й скористалася через кілька тижнів, заявивши про перехід на грошовий розрахунок – 180 доларів за тисячу кубометрів). Не кажучи вже про навантаження на валютний ринок під час «надхмарних цін» на російську нафту. Яка теж, нагадуємо, купується не за гривні.

Не визнаючи критики екс-керівництва НАК і уряду, пан Івченко закликав пресу слухати тільки його - як «найдостовірніше джерело». «Нема чого робити на критиці НАК політичну кар’єру», - порадив він.

І аргументував корисність укладених з Туркменією операцій: «Ми заощадили для бюджету $750 млн. Не вірте тим, хто каже, що за колишньою схемою розрахунків (50% товарами і 50% грошима) газ нам обходився дешевше $58 за 1 тис. кубометрів».

А щоб підтвердити свою правоту, тут же громадськості було вкинуто новину про підготовлюване підписання з Туркменістаном угоди на 25-років. Мовляв, все вже домовлено і восени буде офіційно оформлено і з 2007 року Україна одержуватиме 60 млрд. кубометрів середньоазійського газу.

Тобто, російський газ ставав практично не потрібним Україні. На жаль, в НАК не коментували, як цей газ постачатимуть до України. Адже пропускна спроможність газопроводу «Північна Азія-Центр, яким і транспортується туркменський газ, становить близько 50 млрд. куб. м. на рік. І в найближчі півтора роки збільшити цю саму «пропускну спроможність» не реально. Та і за підсумками 2005 року Туркменістан витягне з надр землі трохи менше 60 млрд. кубометрів блакитного палива.

Але придумана самим керівництвом НАК новина настільки сподобалася чиновникам, що, схоже, туркменське питання вирішили просто не брати до уваги. Чим ще пояснити той факт, що на середину жовтня залишається не узгодженою номенклатура товарної групи, яка постачатиметься в рахунок оплати боргів за перше півріччя.

Правда, ще у середині липня на прес-конференції Олексій Івченко повідомив журналістів, що на той момент Україна і Туркменістан погоджували 98% всієї номенклатури товарів за перше півріччя. При цьому, зазначили тоді в правління НАК - товари будуть поставлені раніше обумовлених термінів.

А вже вчора, в ефірі телеканалу «Інтер» прем’єр-міністр Юрій Єхануров заявив, що «узгоджена товарна група знаходиться на рівні 212 млн. доларів (при цьому прем’єр згадує борг на рівні 450-470 млн.). На інше поки що немає номенклатури товарів. Там йде переговорний процес» - повідомив прем’єр-міністр.

Вся ця «неузгодженість» тепер дає змогу Туркменістану порушувати питання про розрахунок за борг «живими грошима». Привіт Нацбанку!

Але «список тем» успіхів (нинішніх і прийдешніх) у «Нафтогазу» невичерпний. Коли прем’єр Тимошенко заговорила про тіньові схеми роботи «РосУкрЕнерго», Івченко тут же заявив, що Україна перейде на співпрацю з Туркменістаном без посередників. Хоча досі українцям так і не надали інформації про сьогоднішнього посередника. Наприклад, хто ті два таємничі «патріоти», що представляють Україну в керівному органі «РосУкрЕнерго».

Окрема тема: як НАК виконував доручення уряду про закупівлю додаткових об’ємів газу. Івченко зібрав прес-конференцію і повідомив, що частина газу законтрактована у тієї ж «РосУкрЕнерго». Правда, коли ці контракти побажав побачити уряд, пан Івченко відбув …у відпустку. Правда, в цей час, кажуть, бачили його в Туркменістані. Напевно, просто забув документи, які вимагав Кабмін.

Але поки продовжувалася епопея з «туркменськими успіхами», російський «Газпром» законтрактував увесь експортний обсяг газу в Туркменії в 2007-2028 роках. А на додачу орендував і трубопровід в Узбекистану, яким і надходив середньоазійський газ до України.

Вислів песимістів про загрозу зриву планів щодо туркменського газу Івченко назвав «непрофесіоналізмом критиків». Пізніше виявилось, що таким же непрофесіоналом є і Туркменбаши. Він заявив, що газопровід належить «Газпрому» і без нього підписувати угоду про експорт до України є недоцільним.

Своєю чергою «непрофесіонали» з «Газпрому» вже встигли неофіційно прокоментувати пресі перспективи розвитку трибічного перемовного процесу. Суть їх така: «Ніяких трибічних перемовин не буде. ’Газпром’ законтрактував весь експортний об’єм газу в Туркменії в 2007-2028 роках. Тільки наступного року Україна має можливість купити 36 млрд кубометрів у Туркменії, погодивши питання транспортування з «Газпромом».

В принципі, в країнах перемігшої демократії після таких провалів чиновники вже давно йдуть у відставку (не згадуватимемо, що роблять з чиновниками в країнах неперемігшої демократії. У нас же кожен «провал» намагаються перевести в незвичайний успіх, що стався дякуючи неординарним дипломатичним і економічним здібностям керівництва.

Правда, у керівництва «Нафтогазу» ще є шанс «трансформувати» провал туркменського питання в більш-менш перспективний «перфоманс». Суть її така: Івченко подає у відставку, в третій декаді жовтня до Ашгабада вирішувати газову тему летить прем’єр-міністр Юрій Єхануров. Там він Ніязову говорить, що винні вже «покарані». Це «по-східному». Це в стилі тієї «східної казки», яку нам розповідали останні вісім місяців.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові