Дерегулюючий орган

Діяльність Національної комісії регулювання зв’язку знову паралізована. Причому хитрим чином: указ Президента від 19 квітня ніхто не відміняв, членів комісії ніхто не звільняв.

Просто Апеляційний суд Києва зобов’язав Печерський райсуд взяти до розгляду багатостраждальну скаргу Анатолія Довгого і Миколи Орленка про неправомірність призначення Президентом Віктором Ющенком нових голови і членів НКРЗ, яку той раніше розглядати відмовився. Взяття скарги до розгляду автоматично призведе до припинення дії документа, який оскаржується, в даному випадку — президентського указу.

Проте на сьогодні інформації про те, чи виконав Печерський суд рішення суду Апеляційного, немає. Це ставить НКРЗ в двозначне становище: з одного боку, вона може продовжувати виконувати свої обов’язки, зокрема, добиватися судових рішень, які дадуть НКРЗ можливість продовжити роботу. З іншою – склад комісії будь-якого моменту може бути визнаний нелегітимним разом з усіма прийнятими нею рішеннями.

Юридичне щеплення

Члени НКРЗ, позицію яких озвучила в пресі Ольга Філіппова, вважають, що припинення діяльності комісії завдасть удару по телекомунікаційному ринку. Адже вже півроку не проводиться видача ліцензій і частот. В результаті оператори не мають можливості повноцінно працювати, розвивати бізнес, вводити нові потужності. А державний бюджет недораховує десятки мільйонів гривень: за даними О.Філіппової, за аналогічний період минулого року від регулятивної діяльності на ринку зв’язку до скарбниці надійшло 50 млн. грн. «Зараз зупиняти роботу комісії — це діяти проти держави», — вважає Ольга Філіппова.

НКРЗ і так довго не могла почати роботу. Спочатку з’ясувалося, що попереднє керівництво комісії відмовляється віддати новому печатку і реєстраційні документи — їх довелося робити по новій. Дотепер не розв‘язане питання з приміщенням для НКРЗ, а також питання про фінансування і роботу апарату. До речі, за даними О.Філіппової, інформація про рішення Апеляційного суду з’явилася саме в той момент, коли Кабмін повинен був розглядати проекти постанов про виділення комісії фінансування, передбаченого Держбюджетом, а також про привласнення її членам статусу держслужбовців першого рангу. Проте уряд у четвер таки прийняв дві постанови – «Про затвердження граничної чисельності штату НКРЗ» і «Про віднесення посад членів НКРЗ до відповідних категорій державних службовців».

Один із «авторів» скарги, Анатолій Довгий, також вважає, що стоїть на варті інтересів держави. На його думку, якщо легітимність призначення НКРЗ викликатиме сумніви, це не сприятиме інвестиційній привабливості галузі й ефективній роботі операторів. Іншими словами, якщо призначення НКРЗ можна заперечити в суді, то можна заперечити і всі ухвалені нею рішення.

Нагадаємо: Анатолій Довгий і Микола Орленко вважають призначення членів НКРЗ незаконним, оскільки нові голова і члени комісії були, за інформацією «деяких джерел», призначені без відповідного подання Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко на ці посади. Окрім цього, на думку Довгого, відносно деяких членів комісії не була виконана вимога Закону «Про телекомунікації» щодо підтвердження їхнього професійного рівня. А ще — попередні члени НКРЗ, до числа яких, нагадаємо, входили Довгий і Орленко, формально не були звільнені, не визначена дата припинення їхніх повноважень і не наведені підстави, за якими відбулося звільнення.

«Наш склад не проти звільнитися б», — заявив Анатолій Довгий, коментуючи той факт, що не добивається поновлення на посаді.

Автори скарги готові йти і далі: адже, за їхніми даними, процедура призначення членів НКРЗ не до кінця виписана в Законі «Про телекомунікації». Зокрема, ніде не роз’яснено, що таке галузевий стаж і рівень кваліфікації, які потрібні для членів комісії згідно із законом. Наприклад, голова комісії Олег Гайдук формально не має необхідного чотирилітнього стажу роботи в підприємствах зв’язку, проте якщо додати і стаж роботи у сфері інформатизації — вимога дотримується.

Таким чином, скарга виступає як своєрідне щеплення від можливих ускладнень в майбутньому, як перевірка НКРЗ на юридичну міцність. Звичайно, ситуація, якби призначення НКРЗ було заперечено, наприклад, через рік її роботи, а слідом за цим скасовані всі її рішення, була б для ринку більш катастрофічною. З тим, що крапки над «і» мають бути розставлені зараз, можна погодитися. Наприклад, судове рішення про законність призначення комісії, яке Печерський суд може прийняти відразу після взяття скарги до розгляду (а він тепер зобов’язаний це зробити), зніме всі подальші питання. Інша справа, що час у даному випадку — конкретні гроші, і необхідно зробити все для максимально швидкого ухвалення цього рішення.

Німе питання

Воно полягає в тому, в чиїх інтересах є сьогодні параліч НКРЗ. На думку Ольги Філіппової, в тому, щоб комісії не було, зацікавлені ті, хто за старої влади майже безкоштовно використовував значний частотний ресурс і хоче його зберегти, і ті, чий основний бізнес робиться в тіні і кому невигідні єдині для всіх правила гри. Формулювання достатньо широке і в той самий час має на увазі цілком конкретні й усім відомі компанії.

Призначення наприкінці квітня нового складу НКРЗ породило багато незадоволених, і це теж може стати причиною антикомісійної активності. Кількість охочих увійти до нового органу принаймні удвічі перевищувала передбачені законом вісім осіб, і задовольнити всіх було б просто неможливо. Головне протистояння щодо впливу на комісію розгорнулося по лінії Станіслав Довгий — Олег Шевчук. Останній тривалий час розглядався як найвірогідніша кандидатура на посаду голови комісії. У цій якості він фігурував і в експертних прогнозах, і в «рейтингах», і у зверненнях, що поширювалися деякими громадськими організаціями зв’язківців, і навіть, кажуть, у поданнях Прем’єра.

Склад комісії, затверджений указом від 19 квітня, ніс сліди досить жорсткого лобіювання з боку різних галузевих і політичних угруповань. Два члени комісії — голова Олег Гайдук і Сергій Апасов — судячи з усього, були рекомендовані до комісії нардепом Станіславом Довгим. До його сфери впливу відносять і Людмилу Єжову, хоча вона фігурувала і в раніших варіантах списку членів комісії, та і пов’язана не тільки з колишнім шефом, а і з нинішнім. Ще двоє — Петро Семерій і Віктор Мазур — вважаються людьми Петра Порошенка; обидва мають заслуги перед Помаранчевою революцією, що також є однією з причин їхнього призначення.

Решта троє «комісіонерів» ніким особливо не лобіювалася, хоча їх теж пов’язують із тими або іншими командами. Олександр Скляров не може не представляти інтереси російського капіталу, зокрема — «Системи». Володимир Олійник через свої повноваження, а також географічну віддаленість свого колишнього офісу від центру міста зумів зберегти дистанцію з більшістю угруповань. Ольга Філіппова останні роки найактивніше лобіювала... саму НКРЗ. Вона доклала всі зусилля, щоб регулюючий орган був прописаний в українському законодавстві, а сьогодні найактивніше бореться за те, щоб він, нарешті, повноцінно запрацював.

Хоча Олег Шевчук був, можна сказати, «кинутий» при формуванні комісії в найбільш грубій формі, сам він не афішує свого прагнення переглянути це призначення. І лише аналіз каналів руху в пресі інформації про перипетії скарги Довгого - Орленка дає можливість припустити... Втім, це вже належить до сфери припущень.

Невдячність прогнозу

Анатолій Довгий сподівається на позитивне рішення суду за своєю скаргою. Таким чином, ситуація заганяється в замкнене коло: у Законі «Про телекомунікації» випадки, в яких члени комісії можуть бути звільнені, прописані досить чітко, проте відміни президентського указу в судовому порядку серед них немає. В той самий час, підготувати указ про призначення членів НКРЗ, до якого неможливо було б присікатися з юридичної точки зору, в чинному правовому полі буде складно: взяти хоча б моменти про стаж. Але можливо: для цього Прем’єрові і Президентові треба дуже чітко провзаємодіяти з цього приводу, не допускаючи вписування до тексту проекту указу прізвищ на коліні перед його підписанням і призначаючи до комісії абсолютно безперечних людей.

Члени НКРЗ також сповнені рішучості боротися за існування комісії. Для цього вони використовуватимуть усі свої зв’язки і виходи на перших осіб держави. В зв’язку з цим цікаво: як поведеться Станіслав Довгий, котрий зробив все для встановлення контролю над цим органом? З одного боку, він повинен зараз докласти всіх зусиль для того, щоб його попередні старання не пропали задарма. З іншого боку, саме його ініціатива щодо зміни складу комісії безпосередньо перед підписанням документа, мабуть, і породила частину підстав для його заперечення.

І, нарешті, третя сила — Мінтрансзв‘язку. Незважаючи на всі заяви керівництва цього органу про те, що країні потрібна сильна НКРЗ, міністерство не може бути незацікавлене (як сказали б про окрему людину — підсвідомо) в перехопленні регулюючих функцій у галузі та супутніх з ними фінансових потоків. Якщо раніше цю гру вели в Мінтрансзв‘язку Леонід Нетудихата й Ігор Кравець, то сьогодні перший звільнився, а повноваження другого переглядаються у зв’язку з призначенням цілих двох заступників міністра, яким він підпорядковується — Василя Гандабури і Віктора Бондаря. Останній справами НКРЗ навряд чи цікавиться. Зате перший... Втім, усередині нової влади ще не сформувалися чіткі групи інтересів у галузі зв’язку. В результаті там відбуваються складні процеси, в яких змішуються прагнення старих сил зберегти свої позиції, а нових — не втратити своїх шансів.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові