«Інтер» без Плужникова, есдеки без «Інтера»

Причини смерті народного депутата України, одного з лідерів СДПУ (о) Ігоря Плужникова і її наслідки, безперечно, стануть однією з основних тем українського політбомонду на найближчі декілька місяців. Не дивлячись на свою певну непублічність, Плужников був ключовою фігурою і у вітчизняному політичному середовищі, і на українському медіа-ринку, і в бізнесі.

Пересічний українець міг знати прізвище Плужникова у зв’язку з «Ощадбанком», Наглядову раду якого той свого часу очолював, або з «Інтер-Континентбанком», або, радше за все, з телеканалом «Інтер». Нагадаємо, в 2002-2003 роках ім’я Ігоря Плужникова згадувалося в контексті можливих учасників «витискування» з керівництва каналу Олександра Зінченка, тепер держсекретаря, а тоді – заступника глави СДПУ (о), Почесного президента телеканалу «Інтер».

За даними віце-прем’єр-міністра Миколи Томенка, саме Ігор Плужников був основним власником одного з найбільших вітчизняних телевізійних каналів: йому належало 79% акцій «Інтера», а ще 21 – російському Першому каналу.

Приналежність Ігоря Олександровича до вищого керівництва об’єднаних соціал-демократів (Плужников був заступником Голови партії, членом Політбюро СДПУ (о)) визначала політичні симпатії і антипатії «Інтера». Оперативні, поточні питання редакційної політики «Інтера» перебували в компетенції ще одного партійця - Олексія Мустафіна. Сам Плужников не цікавився змістом каналу. Але Мустафін, на відміну від Плужникова, не був господарем і не міг вирішувати питання зміни власника «Інтера». А Плужников міг, і ця обставина додає чимало запитань до факту раптової смерті Ігоря Олександровича.

На початку року Плужников ухвалив рішення про продаж каналу. ЗМІ називали

Цілу купу можливих покупців, проте коли мова заходила про продаж каналу, Плужников вважав за краще ховатися – надовго зникав з поля зору парламентерів. Цього разу він ухвалив інше рішення.

Для соціал-демократів рішення про продаж каналу стало сюрпризом. В одному з інтерв’ю Віктор Медведчук висловлював щирий подив інформацією про продаж «Інтера». Шеф-редактор інформслужби «Інтера» Олексій Мустафін заявляв журналістам «НТН», що дані про можливий продаж каналу – «цілковита маячня». А «1+1», що розповсюдив інформацію про продаж каналу, «Інтер» загрожував судовим позовом.

Партійці не могли повірити, що Ігор Плужников може провадити сепаратні перемовини про продаж принципово важливого партійного медіа-ресурсу. Після продажу «Інтера» і втрати оперативного контролю над 1+1 від колись могутньої медіа-імперії у соціал-демократів залишаться хіба що «Київські Відомості», та й ті спільно з Михайлом Бродським. І якщо хтось був зацікавлений в зриві операції з продажу, то це соціал-демократи. Але час було програно. Коли есдеки зрозуміли всю серйозність намірів Плужникова, той вже, здається, визначився в своїх намірах. Сьогодні немає підстав говорити про вбивство Ігоря Плужникова, проте його смерть у дні підписання контрактів залишає багато питань і відповідь на питання хто не хотів, щоб він підписав документи про продаж, - очевидний.

Але документи були підписані. У вечірньому випуску ТСН повідомили про те, що покупцем каналу стала компанія, розташована на острові Мін. Хоча навряд чи ця компанія увійде до своїх прав власності спокійно - есдеки без бою канал не віддадуть. Напевно будуть і суди, і зриви зборів акціонерів, і блокування роботи каналу, і гучні заяви про політрепресії проти опозиції.

Та все ж, поки передчасно робити висновки. Перше слово скажуть медики і силовики. Глава СБУ Олександр Турчинов заявив, що його відомство готове порушити кримінальну справу у випадку, якщо лікарі підтвердять, що смерть народного депутата настала внаслідок «нетипового отруєння». І якщо, не дай бог, з’ясується, що в смерті Плужникова були-таки зацікавлені особи, то доведеться шукати тих, кому прощання Плужникова з життям було вигідним.

І ще. Залишається тільки співчувати рідним і близьким Ігоря Плужникова. Для них настає нелегкий період: радше за все, про смерть депутата писатимуть в газетах і говоритимуть з високих трибун багато і часто. За «інтерівський спадок» Плужникова цілком може розпалитися справжня війна, і навряд чи це дасть задоволення людям, близьким Ігорю Олександровичу. Напевно, вони найменше хотіли б, що б смерть близької їм людини стала аргументом у чиїхсь політичних чварах.

  Друкувати |  Обговорити |   Відіслати статтю другові